Читати книгу - "Смерть у кредит"

У Монтрету, на щастя, стояла зоряна ніч!.. І навіть трохи проглядав місяць! Можна було розгледіти дорогу… Але щоб куди-небудь не встрягти, особливо там, де починалися пагорби, треба було виявляти надзвичайну обережність!.. Тоді тут не було ні ліхтарів, ні табличок… Навпомацки ми намагалися зорієнтуватися серед хатин… Це могло дуже кепсько скінчитися… Трагічні непорозуміння постійно забирали в Монтрету чотири-п’ять життів на рік… Варто було заблукати… помилитися будинком!.. зайти за ґрати!.. подзвонити не туди, куди треба! Відразу лунав гучний постріл… З револьвера охоронця… або з карабіна… після чого тіло зухвальця розривала на шматки зграя псів… Зграя безжальних лютих хижаків, підібраних лише з дворових собак… агресивних та спеціально видресируваних… Вони накидалися на жертву… Й від нещасного не залишалось нічого… А ще варто згадати, що якраз тоді орудувала банда Бонно, яка ось уже шість місяців тероризувала північно-західні передмістя Парижа…

Панувала загальна паніка! Боялися буквально кожного… ночами двері не відчиняли навіть власним батькові й матері… Горе тому, хто заблукав!..

Дбайливий господар, добропорядний громадянин, сховавшись за віконницями, цілу ніч чатував на варті, спав лише впівока, стиснувши в руках зброю!..

Хитрий грабіжник чи грізний волоцюга могли наперед вважати себе підстреленими, вбитими, знищеними на місці… Тільки диво могло їх урятувати!.. Непохитна пильність!.. Зловісна смертоносна пітьма…

Дорогою з вокзалу Куртіаль вочевидь хвилювався!.. Він уявляв собі темну дорогу… можливі засідки… Трохи подумавши, він мовив: «Уперед!..» З перших же кроків дорогою він почав гучно насвистувати щось на кшталт тирольської пісні!.. Це був сигнал збору… За цією мелодією нас мали впізнавати на небезпечній ділянці шляху!.. Ми занурилися в ніч… Дорога стала дуже розм'яклою, розбитою, глейкою… Ми нечітко розрізняли в темряві предмети… обриси будиночків… На нас гавкали та кричали з-за кожного паркана, повз який ми проходили… Зграї собак захлиналися від люті… Ми намагалися йти якнайшвидше, але тут почався дощ! Справжня злива! Дорога йшла різко вгору.

— Ми йдемо… — попередив він мене… — на самий край Монтрету! Це тут найвище місце… Ти побачиш, як воно височить над околицями!

Їхній будинок, що називався «Гавот», стояв у найвищій точці району. Він часто розповідав мені, що їхній будинок вінчає собою навколишній краєвид!.. Зі своєї кімнати він міг споглядати весь Париж… Він почав задихатися!.. Але болотяка на вулиці була ще й не така грузька! А якби була зима?.. Нарешті трохи далі за поворотом я помітив, що попереду ряхтить і переміщається світло… «Це моя дружина! — вигукнув він. — Ти бачиш, вона передає кодом: С… ю… д… и… Один раз униз! Двічі вгору!.. Все правильно!..» Ми далі дерлися вгору… Все швидше… Стомлені й захекані, ми таки добулися на його ділянку… Наша карга з ліхтарем у руках вискочила на ґанок… І одразу ж накинулася на старого… Тут же зчинила сварку… Вона не давала мені вставити жодного слова… Вже з восьмої години вона сигналила до кожного потяга!.. Вона була страшенно обурена… А потім ще й я тут? Це так несподівано!.. Що я збираюся тут робити?.. Вона чіплялася до нас із запитаннями… І тут лише помітила, що на ньому був чужий одяг!.. Але ми дуже втомилися, щоб вдаватися в подробиці!.. Дідько б її вхопив!.. Ми увійшли в будинок… І виклали їй з ходу все, як було!.. Вона й так сильно хвилювалася через наше запізнення… Припускала, що виникли якісь непередбачувані неприємності… Але ось так, усе відразу, цього вона не могла винести… шарах! Без усякої підготовки!.. Від цього вона ніби ослабла… У неї затремтіло обличчя й навіть вуса… вона не спромоглася вимовити жодного звуку… Нарешті вона розридалася…

— Отже, це цілковитий кінець, Куртіалю?.. Цілковитий кінець, скажи мені?.. — вона гепнулася на стілець… Я думав, вона знепритомніє… Ми обидва були напоготові… вже приготувалися вкладати її на підлогу!.. Я встав, щоб прочинити вікно… Але вона знову оскаженіла!.. схопилася зі стільця… й почала трястися всім тілом!.. Це вона лише збиралася на силі… Відчай був недовгим! Вона знову схопилася на ноги! похитнулася, ледь втримавши рівновагу… Й з розмаху вдарила по столу, покритому цератою…

— Хай йому біс! Це вже занадто! — заволала вона на все горло…

— Занадто! занадто! Ще б пак!.. — він теж схопився, розлючений. Вона бачила, що він став дибки, що їй зразу вдалося вивести його з себе… Що він зараз розкукурікається, як півень.

— О! Це занадто!.. О! Це занадто?.. А я, моя дорогенька, ні про що не шкодую!.. Ні! ні!.. Абсолютно!.. Абсолютно ні про що!..

— О! Ти ні про що не шкодуєш, клятий негіднику!.. Га! Ти абсолютно задоволений?.. А як же будинок? Ти подумав про плату? Вони з'являться в суботу, хлопче!.. Саме в суботу, і ні на день пізніше!.. Є у тебе тисяча двісті франків?.. Може, вони в тебе із собою?.. Що вони обіцяли, ти добре знаєш!.. вони вже врахували наш вексель!.. опівдні вони прийдуть! У тебе є з собою гроші?.. Навіть не о першій! Опівдні!

— Чорт забирай! Чорт забирай! і ще раз чорт забирай! А взагалі!.. Мені начхати на твій будинок!.. Ти можеш пустити його на дрова!.. Останні події звільнили мене від усього!.. Ти мене розумієш?.. Скажи, жалюгідна дурепо?.. Гіркота! Злість! Борги! Опротестовані векселі!.. Мені наплювати на все це! Ти мене чуєш? Мені насрати на все! Так!..

— Насрати! Насрати! Борги! Борги! Ти маєш із собою гроші, говори, негіднику?.. У Фердінана є шість сотень монет на все про все! Я ж це чудово знаю!.. Вони у вас, Фердінане?.. Ви їх не загубили? Але з нас вимагають 1200 франків, а не 600!.. Ти це знаєш?..

— Фе! Фе! Ні кроку назад!.. Гангрена! Ти хочеш плекати гангрену?.. Ампутація!.. Ти розумієш мене, дурна курко? Повна ампутація! Ти, я так відчуваю, видула все біле вино! Я звідси чую! Запах часнику! Так! Що приховати? Послухай, у тебе тхне з рота! Гнилизна! Личинки? Мухи? Геть! Геть гнилу плоть! Ти чуєш мене? Жодних демаршів! Поки я живий! Крах! Зрада! Підлість! О! Ні! ні за що я не відповім злом тим, хто завдає мені болю!.. О! Ніколи!.. Фердінане! Ти мене чуєш?.. Хай буде прикладом те, що ти бачиш! Дивися й спробуй збагнути справжню велич! Фердінане! Ти не часто це бачитимеш на власні очі!

— Але їй-богу! Ти просто п'яний!.. Та ви обидва наґлюкалися! Вони приходять до мене п'яні, ці скотиняки!.. Ще й шпетять мене!

— Велич! Заспокойся, ідіотко! Мій від'їзд? Що ти