Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

– Я все чую! – Ада в буквальному сенсі вповзла в рубку (дія паралізатора минула не повністю) і привалилася до стіни, хапаючи ротом повітря. – Ви… одна… зграя! Ви арештова… ва… апчхи! Комп’ютере, мій міжсистемний код доступу… еее…

– В особовій справі має бути, – підказала Матіса. – Якщо вас зарахували до штату Міжгалактичного розшуку, комп’ютер зчитає його автоматично. Але ви поки що не в штаті, тому повертайтеся в медпункт і чекайте пробудження Ноана.

– Я тимчасова співробітниця з повноцінними повноваженнями. – Інспекторка Ліс повільно оглянула приміщення і зупинила погляд на одній із камер. – Комп’ютере, курс на Веєру, – промовила урочисто і майже не заїкаючись. – Я заарештовую всіх, майно теж.

«А вона головою не сильно вдарилася?» – стурбувалась Матіса.

Але «Зара» не поспішала нападати на нахабу з внутрішнім статусом злочинниці.

– Чому нічого не відбувається? – у голосі Ади чулася паніка.

Схоже, інспекторка щиро вірила, що потрапила до кубла маніяків усіх сортів.

Динаміки ожили. Хрипким шепотом вічно хворої машини «Зірниця» оголосила, що наказ взято до виконання і «Каселона» прямує на Імодаліс.

Запит із проханням про політичний притулок щойно надіслано, дозвіл на приземлення в королівському космопорту ще діє. До координат порту у Версані додалися нові – на субтропічному острові Тікоміта, опис у відеоформаті. Виконувач обов’язків капітана повинен зробити вибір до заходу на орбіту, інакше «Зара» визначить місце рандомно.

– Монетку підкине? – не втрималася від сміху Матіса і відразу ж посерйознішала. – Повний лайс! Атріку! Ти куди запропастився?! Що взагалі відбувається? Чому Імодаліс?!

– О Боже! То це він! – заволала Ада і рачки кинулася до пульта управління. – Я знала! Я відчувала! Я одразу це зрозуміла! Ми всі під його контролем! Де моя зброя? Треба покінчити з Чорнокрилим Садівником! У нас немає вибору!

Ліна, повз яку вона шкутильгала, невпевнено вдарила її долонею по щоці. Інспекторка закотила очі, але не знепритомніла – втупилася в асіанку як на привида.

– Ви навіщо це зробили? – запитала цілком нормальним тоном.

Ар Лі На довгим стрибком вирвалася в коридор і погуркотіла вниз сходами.

– Полізете до пульта – знову отримаєте паралізатором, – попередила Аду Матіса. – Хоч у крісло сядьте, щоб на підлогу не впасти.

Потім плюнула на все і попрямувала до себе. Імодаліс міг почекати, виклик із в’язниці – навряд. Докторка Лью розбиралася з проблемами в міру надходження і вважала таку методику оптимальною для підтримки здорового інтересу до життя.