Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

- Я... е-е... - пробелькотів він.

- Якщо не можеш, то нічого, - засоромилася вона. - Не журися. Я... то я побігла.

І вона пішла. Гаррі дивився їй услід, а мозок його працював з шаленою швидкістю. Нарешті щось там клацнуло.

- Чо! Зачекай... ЧО!

Він кинувся за нею й наздогнав на мармурових сходах.

- Е-е... чи не хотіла б ти на день Валентина піти зі мною в Гоґсмід?

- Ой, так! - зашарілася вона.

- Ну... то домовилися, - сказав Гаррі і підстрибом побіг у бібліотеку до Рона й Герміони, відчуваючи, що день не зовсім пропав.

Та перед шостою вечора навіть радість від того, що він запросив Чо Чанґ на прогулянку, не могла розвіяти зловісних передчуттів, які лише поглиблювалися з кожним його кроком до Снейпового кабінету. Він зупинився біля самісіньких дверей, воліючи опинитися, де завгодно, тільки не тут, а тоді важко зітхнув, постукав і зайшов.

Стіни темного приміщення були заставлені полицями з сотнями скляних посудин, де в різнобарвних розчинах плавали слизькі частинки всіляких тварин і рослин. У кутку стояла шафа з речовинами, у викраденні яких Снейп якось - і небезпідставно - звинувачував Гаррі. Але тепер Гарріну увагу привернув стіл, на якому стояла освітлена свічками неглибока кам'яна чаша з вирізьбленими рунами та символами. Гаррі відразу її впізнав - це було Дамблдорове сито спогадів. Дивуючись, як тут опинилася ця чаша, він аж підскочив, коли з глибини кімнати пролунав холодний Снейпів голос.

- Зачини за собою двері, Поттере.

Гаррі так і зробив, відчуваючи, ніби сам себе ув'язнює. Снейп тим часом вийшов на світло і мовчки вказав йому на стілець навпроти стола. Гаррі сів, і Снейп також. Його холодні чорні очі, не кліпаючи, втупилися в Гаррі. а кожна риса його обличчя випромінювала неприязнь.

- Ну, Поттере, тобі відомо, чому ти тут опинився, - почав він. - Директор попросив мене навчити тебе блокології. Хочу сподіватися, що ти проявиш до неї більше хисту, ніж до уроків настійок.

- Ага, - буркнув Гаррі.

- Поттере, це буде не звичайний урок, - зловісно звузилися Снейпові очі. - але я твій учитель, і тому ти завжди маєш звертатися до мене «професоре» або «пане професоре».

- Так... пане професоре, - відказав Гаррі.

Снейп якусь мить дивився на нього примруженими очима, а тоді сказав: - Отже, блокологія. Як я вже казав на кухні твого любого хрещеного батечка, ця галузь магії блокує, запечатує мозок від магічного втручання чи впливу.

- Пане професоре, а чому професор Дамблдор вважає, що це мені потрібно? - глянув Гаррі прямо Снейпові в очі, не знаючи, чи той йому щось відповість.

Снейп подивився на нього, а тоді презирливо скривився: - Поттере, навіть ти міг би вже про це здогадатися. Темний Лорд досконало володіє виманологією...

- Чим-чим, пане професоре?

- Умінням видобувати почуття та спогади з мозку іншої особи...

- Він читає чужі думки? - швидко запитав Гаррі, адже підтверджувалися його найгірші побоювання.

- Тобі бракує проникливості, Поттере, - блиснув очима Снейп. - Ти не відчуваєш нюансів. Саме тому в тебе виходять такі жалюгідні настоянки.

Снейп на якусь мить замовк, явно насолоджуючись образою, завданою Гаррі, а тоді повів далі.

- Тільки маґли базікають про «читання чужих думок». Мозок - це не книга, яку можна розгорнути, коли забажаєш, і почитати на дозвіллі. Думки не викарбувані на стінках черепа, щоб їх могли переглядати всі, кому не ліньки. Наш розум - це складна, багатошарова комплексна субстанція... принаймні в більшості людей. - Він криво усміхнувся. - Але той, хто опанував виманологію, володіє здатністю, за певних обставин, проникати в мозок своїх жертв і правильно тлумачити здобуту інформацію. Скажімо, Темний Лорд майже завжди знає, коли йому хтось бреше. Лише досвідчені блокологи можуть заблокувати ті почуття чи спогади, які суперечать їхній брехні, а тоді сміливо молоти в його присутності будь-яку нісенітницю.

Хоч би що там казав Снейп, але ця виманологія здавалася Гаррі не чим іншим, як читанням чужих думок, і це його анітрохи не тішило.

- То він може знати, що ми в цю мить думаємо? Пане професоре?

- Темний Лорд дуже далеко звідси, а мури й територія Гоґвортсу охороняються багатьма стародавніми закляттями та замовляннями, які гарантують фізичну й розумову безпеку тим, хто тут мешкає, - пояснив Снейп. - Поттере, час і простір мають у чарах велике значення. Для успішної виманології здебільшого потрібен зоровий контакт.

- А навіщо я маю вивчати блокологію?

Снейп, дивлячись на Гаррі, провів собі по губах довгим, тонким пальцем.

- На тебе, Поттере, як видно, не діють загальні правила. Прокляття, що не зуміло тебе вбити, утворило специфічний зв'язок між тобою і Темним Лордом. Можна припустити, що в ті хвилини, коли твій мозок найбільш розслаблений і вразливий, скажімо, під час сну, ти ділишся з Темним Лордом думками й емоціями. Директор вважає недоцільним, щоб так було й надалі. Він хоче, щоб я тебе навчив оберігати розум від проникнення Темного Лорда.

Серце Гаррі знову закалатало з шаленою швидкістю. Усе це якось не складалося.

- Але чому професор Дамблдор хоче це все припинити?- несподівано запитав він. - Мені воно не дуже подобається, але ж користь з цього була! Тобто... я ж побачив, як та змія напала на містера Візлі, а інакше професор Дамблдор не зміг би його врятувати. Пане професоре?

Снейп якийсь час дивився на Гаррі, все ще водячи пальцем по губах. А потім заговорив повільно й обережно, ніби ретельно виважував кожнісіньке слово.

- Схоже, що Темний Лорд до останнього часу не усвідомлював цього зв'язку між ним і тобою. Досі ти відчував його емоції, вловлював його думки, але він про це не знав. Але видіння, яке ти мав напередодні Різдва...

- Зі змією та містером Візлі?

- Не перебивай мене, Поттере, - погрозливо мовив Снейп. - Як я вже сказав, видіння, яке ти мав перед Різдвом, було таким потужним проникненням у думки Темного Лорда...

- Але ж я це бачив зміїними очима, а не його!

- Мені здається, Поттере, що я тобі звелів не перебивати!

Але Гаррі не цікавило, розсердився Снейп чи ні. Нарешті він намацав нитку, що може вивести його з цього лабіринту. Підсунувся на самісінький краєчок стільця й напружився, ніби ось-ось готовий був злетіти.

- Як сталося, що