Читати книгу - "Мобі Дік, Герман Мелвілл"

А втім, гіпотези можна висувати, навіть якщо ви не можете їх довести. Моя гіпотеза така: фонтан складається з самої пари. Крім інших резонів, мене схиляють до цього висновку ще й міркування про високу гідність і велич кашалота: я не вважаю його банальним, неглибоким створінням хоч би вже тому, що, як установлено незаперечно, його ніколи не зустрічали на мілинах чи поблизу берегів, а всіх інших китів там можна зустріти. Для нього характерні ваговитість і глибина. А я переконаний, що над головами всіх, кому властиві ваговитість і глибина - як-от Платон, Піррон, Сатана, Зевс, Данте тощо,- здіймається якась ледь видима пара, коли вони віддаються глибоким думкам. Колись, пишучи невеликий трактат про Вічність, я з цікавості поставив перед собою дзеркало - і незабаром побачив у ньому, що повітря над моєю головою якось дивно хвилюється й тремтить. Та й те, що у мене завжди мокріє чуб, коли я поринаю в глибокі роздуми, випивши в серпневий день шість чашок гарячого чаю у своїй мансарді під тонкою гонтовою покрівлею, теж є додатковим аргументом на користь висловленого вище припущення.

А як високо підноситься в нашій уяві той могутній і загадковий велетень, коли ми бачимо, що він урочисто пливе по спокійному тропічному морю! Над його величезною, м’яко окресленою головою нависає балдахін пари, зродженої з роздумів, якими він ні з ким не може поділитись, і та пара, як часто можна бачити, ще й уквітчана барвами веселки, немовби самі небеса поклали свою печать на його думи. Бо веселки, бачте, не з’являються в чистому повітрі: вони опромінюють тільки пару. Отак і крізь усі густі тумани млистих думок, що клубочаться в моїй голові, часом сяйне іскра божественного прозріння, освітивши ту імлу небесним променем. І за це я дякую богові. Бо сумніви властиві всім, а багатьом - і скепсис; але серед сумнівів і скепсису декого навідують прозріння. Сумніви в усіх речах земних - і прозріння деяких речей небесних; це сполучення не творить ні благочестя, ні безбожності, воно творить людину, яка дивиться на те й на те однаково.

86
ХВІСТ

Інші поети співали хвалу лагідним очам антилопи або прекрасному оперенню птаха, який ніколи не торкається землі. Я, людина більш земна, уславлю хвіст.

Коли вважати, що хвіст у найбільшого кашалота починається там, де тулуб найтонший - тобто з людський стан завтовшки,- можна вирахувати, що площа самої горішньої поверхні його - принаймні п’ятдесят квадратних футів. Щільна, округла ріпиця його розширюється на боки в дві широкі, міцні пласкі лопаті, чи то плавці, які дозаду поступово стоншуються до товщини менше дюйма. В місці роздвоєння ті лопаті трохи перекривають одна одну, а далі розходяться на боки, лишаючи між собою широкий проміжок. У жодного живого створіння нема таких витончених ліній, як обриси тих місяцеподібних лопатей. У великого дорослого кашалота ширина повністю розправленого хвоста значно перевищує двадцять футів.

Уся ця частина китового тіла здається суцільним, туго зітканим пластом міцної сухожильної тканини; але розітніть її, і ви побачите, що вона складається з трьох різних шарів: верхнього, середнього й нижнього. Волокна верхнього й нижнього шарів довгі й лежать горизонтально; а в середньому шарі вони короткі й тягнуться згори вниз між двома зовнішніми шарами. Ця триєдина структура, поряд з іншими чинниками, дає хвостові кита його силу. Для того, хто вивчав старовинні римські мури, середній шар явить цікаву аналогію тонким шарам пласких цеглин, які завжди чергуються з рядами каменів у цих дивовижних пам’ятках давнини і які, безперечно, додавали багато міцності тому нездоланному муруванню.

Але, немовби величезної сили самого жилавого хвоста було не досить, уся громадина левіафана поспіль обплетена, наче основою й пітканням, м’язовими волокнами та стьожками, що, проходячи з обох боків його тулуба, впадають у плавці й непомітно зливаються з їхніми сухожильними шарами, надаючи хвостові ще більшої потужності, так ніби у хвості зосереджувалася вся незмірна кашалотова сила. Якби всесвіт можна було знищити, то хіба лиш ця сила була б на таке спроможна.

Проте ця неймовірна сила нітрохи не зменшує граційної гнучкості рухів того хвоста: в ньому титанічна могутність сполучається з дитинною легкістю. Навіть більше: саме та сила й надає його рухам такої безмежно грізної краси. Справжня сила ніколи не вадить красі чи гармонії, а, навпаки, часто породжує їх; і в усьому тому, що вражає нас красою, сила і є одним з головних джерел чару. Приберіть оті опуклі м’язи, що ніби прориваються назовні крізь мармур у статуї Геракла,- і вся краса пропаде. Коли відданий Еккерман відгорнув простирадло, яким укрили оголені останки Гете, його вразило могутнє огруддя цього чоловіка, чимось схоже на римську тріумфальну арку. Завважте, яку міцну статуру дав Мікеланджело самому богові-отцеві, коли малював його в людській подобі. І хай м’які, плавні, гермафродитичні обриси на італійських картинах, що зображують бога-сина, чудово розкривають божественну любов, що живе в ньому, хай у цих картинах уявлення про нього втілено якнайуспішніше,- вони начисто позбавлені будь-якої м’язистості, хоч натяку на будь-яку силу, крім отієї негативної, чисто жіночої сили покори та терпіння, яка для кожного, кому дано цю силу, становить особливу практичну цінність Христового вчення.

Гнучкість і пружність органа, що його я тут описую, такі, що будь-які його рухи - чи то грайливі, чи то поважні, чи то розгнівані - при будь-якому настрої кита незмінно бувають позначені надзвичайною грацією. В цьому їх не може перевершити рука жодної феї.

Для китового хвоста характерні п’ять основних рухів. Перший - уживання його як рушія. Другий - використання його як булави в бою. Третій - обмацування. Четвертий - ляскання по воді. І п’ятий - задирання вгору.

Перший рух. Хвіст у левіафана розміщений у горизонтальній площині й працює не так, як у всіх інших морських істот. Він ніколи не вихляє. Як у людини, так і