Читати книгу - "Постріл із глибин"

Szefel, «Beauty», 565—66.

Bullard et al., «Where History and Theory», 93.

Sargent, «Lauriat’s», 10.

Publishers’ Weekly, 21 лютого 1920 p., 551.

Ці та багато інших подробиць про книгарню Lauriat’s можна дізнатися з фотографій та тексту книги «Lauriat’s», Sargent, 39—46.

Там само, 46.

Там само.

New York Times, 28 вересня 1895 p. Більше про «Біблію штанів» можна прочитати в газеті Daily Mirror за 3 грудня 2013 р.

У довгих документах Комісії з розгляду претензій, поданих після війни щодо стягення з Німеччини компенсацій різним позовникам, міститься багато подробиць, які надав Лоріа про свою подорож та багаж, який він перевозив. Свій позов він склав 6 квітня 1923 р. Усі подробиці справи я наводитиму з позначкою «Лоріа, позов». Його зауваження щодо безпечності перевезення вантажу океанським лайнером можна знайти в його позові «Афідевіт, 12 березня 1925 р., або Чарльз Лоріа молодший».

Lauriat, «Lusitania’s Last Voyage», 6.

Там само, 69.

«Додаток до відповіді на питання № 1 », Лоріа, позов.

Mackworth, «This Was Му World», 239.

Там само, 240.

Там само.

Свідчення Вільяма Томаса Тьорнера, 30 квітня 1915 р., клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк.

Подробиці патрулювання Швіґера, наведені в цьому та інших розділах, узято з його військового журналу, переклад якого англійською мовою зберігається в колекції Бейлі/Райан в архіві Гуверівського інституту.

Цей журнал став для мене неоціненним джерелом інформації для відновлення подробиць виходу U-20 в Ірландське море та повернення. Тут і далі, де потрібно, я цитуватиму це джерело з позначкою «Швіґер, військовий журнал».

Thomas, «Raiders», 91.

Gibson and Prendergast, «German Submarine War», 356—57.

Кервер зазначає, що «нормальна» зона покриття бездротового зв’язку для субмарин складала «кількасот миль». У журналі Швіґера зазначено, що принаймні для U-20 ця зона була меншою. Koerver, «German Submarine Warfare», XIX. Ян Брімер стверджує, що на початку 1915 року відстань «надійної» передачі сигналу між субмариною і береговою станцією складала «до 140 морських миль». Breemer, «Defeating the U-Boat», 15.

Інтерв’ю Едгара фон Шпігеля, «Лузитанія», експонат № 4232, Імперський воєнний музей, Лондон.

Spiegel, «Adventures», 20.

Інтерв’ю Едгара фон Шпігеля, «Лузитанія», експонат № 4232, Імперський воєнний музей, Лондон.

Німецький капітан Пол Кеніг сказав так: «З усіх капітанів найсамотнішим є капітан субмарини — він мусить у всьому покладатися лише на себе» («Voyage», 76).

За даними Ганса Кервера, станом на травень 1915 року в Німеччини було лише в середньому 15 підводних човнів, придатних для далеких виходів щодня. Зазвичай в один момент часу лише дві субмарини патрулювали Британські острови. Koerver, «German Submarine Warfare», XXI, XXIII.

Bailey, «Sinking», 54.

Compton-Hall, «Submarine Boats», 14, 21, 36, 38—39,99,102,109; Fontenoy, «Submarines», 8,10.

Rössler, «U-Boat», 14; von Trapp, «To the Last Salute», 32—33; Neuneuther and Bergen, «U-Boat Stories», 173.