Читати книгу - "Війна Калібана"

По тим коридорам судна, де вони переміщувалися, пошкоджень взагалі не було видно. Заряд біологічної зброї поцілив значно ближче до корми, і монстр посунув відразу до реакторного залу. За словами Ларсона, він вбив чимало людей по дорозі, разом з усим корабельним контингентом морпіхів, які намагалися його зупинити. Але увійшовши в інженерний, він в основному ігнорував команду. Моряк доповів що майже відразу, після входження монстра в інженерний, загальнокорабельна система камер перестала працювати. Без відомостей де перебуває істота і без можливості вийти з шлюзу, чоловік заховався у шафі аби перечекати.

- Коли ви зайшли, все що я побачив це чималу, червону незграбну штуку, - пояснював моряк, - я подумав що ви ще один монстр.

Відсутність помітних оку пошкоджень було добрим знаком. Це означало, що люки і інші системи повз які вони проходили працювали. Відсутність шальоного монстра була ще кращою. Що насправді турбувало Голдена, то це відсутність людей. На кораблі такого розміру мало бути більше тисячі членів екіпажу. В тих місцях повз які вони проходили мався бути хоч хтось, але вони ще жодної душі не зустріли.

Поодинокі калюжі брунатного болота на підлозі не підбадьорювали.

Ларсон зупинився, даючи Голдену перевести подих. Важкий захисний костюм не був призначений для довгих переходів і почав наповнюватися смородом власного поту.

Поки він відпочивав, дозволивши системі охолодження спробувати опустити температуру, Ларсон повідомив наступне:

- Ми пройдемо крізь передній камбуз до одного з ліфтових майданчиків. КІЦ просто палубою вище. П’ять-десять хвилин максимум.

Голден перевірив запас кисню і виявив що спалив майже половину. Він швидко наближався до точки неповернення. Проте щось у Ларсоновому голосі зачепило його увагу. Те, як він сказав «камбуз».

- Я маю щось знати про камбуз?

- Я не впевнений, - відповів моряк, - але після того як камери вирубились, я сподівався що хтось прийде по мене. Тож я почав викликати людей по системі зв’язку. Коли це не спрацювало, я почав вимагати аби «Кінґ» показав мені місцезнаходження людей, яких я знав. Через деякий час, кого б я не називав, відповідь була одна й та сама : «Передній камбуз».

- Отже, - підсумував капітан, - там попереду може бути тисяча інфікованих флотських, запханих у камбуз?

Ларсон стенув плечами, - жест ледь помітний у скафандрі, - Мо’ ций монстр вбив їх і позносив туди.

- Холєра, я вважаю що так воно і сталося, - відказав Голден, діставши пістолет і досилаючи патрон, - але я дуже хочу вірити що вони лишатимуться мертвими.

До того як Ларсон встиг запитати що це означає, Джим наказав костюму відкрити люк:

- Коли він відкриється, ти прямуєш до ліфтів так швидко як можеш. Я буду прямо за тобою. Не зупиняйся не дивлячись ні на що. Ти маєш довести мене до КІЦ. Це зрозуміло?

В середині шолому Ларсон кивнув.

- Добре. На рахунок «три».

Голден почав рахувати, одна рука на люкові, інша тримала пістолет. Дійшовши до трьох, він відкрив люк. Ларсон переніс ногу через поріг переборки і поставив її з іншого боку.

Легенькі сині блискітки ширяли у повітрі навколо них, немов світлячки. Про такі самі доповідав Міллер, опинившись на Еросі вдруге. Тоді, коли не повернувся. Тепер і тут були світлячки.

В кінці коридору, Голден зміг побачити двері ліфта. Він почав за Ларсоном клацати своїми магнітними черевиками. Коли флотський опинився на половину коридору, то пройшов повз відкритий люк.

І заверещав.

Джим біг так швидко, як йому дозволяв незграбний костюм і магнітні підбори. Ларсон все ще плив коридором, але репетував і молотив руками неначе намагається врятуватися людина, яка потопає.

Спочатку він подумав що це щось типу блюючого зомбі з Еросу. Рухалось воно повільно і спереду однострій був вкритий брунатним блювотинням. Але воно глянуло на Голдена очима, які світилися ледь помітним синім сяйвом. І в них був розум, якого не мали істоти з Еросу.

На Еросі Протомолекула вивчила пару уроків. Це була нова, покращена версія блюючого зомбі. Джим не бажав чекати що воно робитиме далі. Не стишуючи ходи, підняв зброю і вистрілив у голову. До свого полегшення, світло з очей вийшло, тіло закрутилося від палуби, розливаючи болото по колу в такт обертам. Проходячи повз люк, він ризикнув заглянути всередину.

Там було повно нових зомбі. Сотні. Всі їх баньки, що збивали з пантелику, дивилися на нього. Джим повернувся до коридору і побіг. Позаду почулася зростаюча хвиля голосів, коли потвори застогнали як одна і почали сунути по переборкам і палубі за ним.

- Бігом! До ліфту! - заверещав він Ларсону, проклинаючи важенний захисний костюм, який заважав йому рухатися.

- Боже, що це було? - запитала Наомі. Він і забув що вона дивилася. Вирішив не витрачати дихання на відповідь. Рудий моряк відійшов трохи від панічної втечі і квапливо працював над викликом ліфту. Джим підбіг до нього і потім повернувся аби глянути назад. Тузені блакитнооких блюючих мертв’яків заповнили коридор позаду них, повзучи по переборкам, стелі і палубі немов павуки. Блакитні вогники кружляли у повітря, які він не міг відчувати.

- Давай швидше, - звернувся він до Ларсона, навівши пістолет на найближчого мерця і всадивши йому кулю в довбню. Той злетів зі стіни, розбризкуючи блювотиння на своєму шляху. Той що повз за ним відштовхнув труп уперед. Труп полетів в бік живих. Голден заступив собою Ларсона, аби захистити його і струмин брунатного слайму залив груди і візор. Якби на них обох не було герметичних костюмів, то це б стало смертним вироком. Він стримав тремтіння і забив ще двох мертв’яків. Інші навіть не уповільнились.

Позаду Ларсон заматюкався, коли відкриті було двері закрилися, і прищемили йому руку. Моряк роздер їх назад, штовхаючи спиною і однією ногою.

- Ми заходимо! – закричав він. Голден почав сунутись назад до ліфту, спустошуючи решту магазину. Штук шість тіл закрутилося в повітрі, розбризкуючи жижу; потім вони влізли в шахту ліфта і флотський відпустив двері. Двері зачинилися.

- Один поверх вгору, - сказав моряк, який задихався від страху і зусиль. Він відштовхнувся від переборки, поплив вгору, підважив двері і відкрив їх. Джим рухався за ним, замінюючи магазин в пістолеті.