Читати книгу - "Вибрані твори"

тієї групи жінки, найкращої з сучасних поеток (крім неї, заслуговує на увагу, передовсім, Ірина Наріжна) — Олени Теліги.

Найголовнішою рисою її творчості й суттю її величини треба вважати її безприкладну щирість. «Щирість глибока, велика, справжня щирість являється першою характерною рисою великої людини», — каже Кар-лейль. У поета ж це мусить бути на першому місці. І в Олени Теліги ми це знаходимо в кожному рядку. Все нею сказане виривається з вибуховою силою наверх. Почувається, що це виплив внутрішньої конечності. Це пливе до нас в елегантних рядках — але ніде вона не улягає магії слова, ніде не грається словами, а лиш кидає на папір твори глибин своєї душі. З цих запашних рядків до нас говорить іскриста радість життя і цікава, ціла людина. Її

душа вклоняється просторам і землі за світлу радість жить.

Тут мало сказати радість — це є надзвичайне захоплення, це діонізійське п’яніння життям. Душа її не знає половинчастості — коли радість, то діонізійська радість Ніцшівського, танцюючого Заратустри. Ось «танго»:

І знов з’єднались в одну оману О, дивне танго — і сум, і пристрасть

І далі танець в ритм пульсуючої крові — «Козачок»:

А душа розбещеністю п’яна Вип’є туги золоту отруту. О, злови мене, злови, коханий, Я так хочу біля тебе бути. Тільки зловиш — радісно і в’юнко Закручу тебе поривним рухом, А з орхестри бризне поцілунків Весняна, бурхлива завірюха.

Але не є це людина, що знає лише саме безжурне щастя. Скеля її переживань дуже широка. Це ж саме п’яне захоплення пхає поетку в невідому даль:

В осяйну ж мить, коли останком сил День розливає недопите сонце, Рудим конем летить за небосхил Моя душа в червоній амазонці.

Хто знає п’янку насолоду танку, хто знає захоплення і щастя, хто вміє це відчути цілим серцем, кому «гостре щастя раптовним блиском» «душу до дна пропалить», — той знає і божевільний біль. Це ціла людина:

Але для мене у святім союзі Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бренить. Зате, коли сміюся І сміх мій рветься джерелом на волю.

Знає поетка й такі хвилини, що замкнені в словах:

Моє серце в гарячих зморах, Я й сьогодня не можу спать.

Але це не причина для якогось квиління, вона його не знає:

Але вранці спокійно встану, Так як завжди, без жадних змін.

Не всі повинні знати все. А крім того, загальна мораль Олени Теліги: