Читати книгу - "Вовче прокляття, Марія Власова"

- Що? – не зрозуміла його. – Навіщо? Я не збираюсь туди вертатись.

- Поїдеш, - він піднявся на ноги так, наче останнє слово в цьому питанні залишиться за ним. Так наче я все ще його маленька дочка і маю його слухатись.

- Нікуди я не поїду! Те місце схоже на пекло. Чому я маю лишатись там, коли мама в лікарні? – встала різко, від чого закрутилась голова і потемніло в очах.

-Тому, що я так сказав! – крикнув батько так, що мені стало зовсім погано.

Ноги просто не втримали мене, з криком я впала на підлогу, хапаючись за голову, що тріщала від болю, як великий дзвін, в який ударили зі всієї сили. Наче доводячи мене щось гучно бахнуло, Емма закричала, а я з подивом помітила, що те, що стікало мені по скроні насправді було кров'ю, а не потом.

- Ти хто такий? – закричав батько і тільки тоді до мене дійшло, що нам тільки но вибили двері.

- Боже мій, грабіжник! Потрібно дзвонити в поліцію! – кричала Емма, замість того щоб щось робити, та навряд чи вона б встигла щось зробити.

- Кай? – вирвалось у мене від здивування, коли я побачила хлопця застиглого в моїй прихожій.

Повинна відмітити, що на цей раз він мене найшов хоча б одягнений, та це не скасовує того, що він зніс металеві  двері, які ми поміняли тільки пів року тому, і я до сіх пір виплачую на них кредит. Можливо я б справедливо обурилась по цьому поводу, якби не застрягла на погляді цього божевільного. Він готовий вбити, розірвати на шматки, вени на його шиї потемніли, а очі наче горять червоним. Та він зараз перекинеться в того білого вовка! Та не це тут саме страшне, а те, що вбити тут він явно хоче тільки мене. Може не треба було його бовдуром обзивати? З іншої сторони він приперся за мною аж сюди – чим не бовдур? Серце перелякано закалатало в грудях, а по спині пройшовся холодок, викликаючи стадо неприязних мурашок, що пройшлись хвилею по тілу. Мені потрібно бігти, сховатись від нього, але голова болить так, що я ледве на нього можу дивитись, ні ж навіть просто встати. Всього лиш секунда, затим він пішов в мою сторону, я встигла тільки примружитись, про що одразу пожаліла, тому що він пройшов мимо мене і схопив батька за горло. Емма знову закричала, поки батько, на вигляд майже вдвічі більший за хлопця, завис в десяти сантиметрах над землею. При цьому Кай абсолютно нічого не говорив, а просто з якимось диким звіриним вищиром просто душив мого батька, що налякало мене.

- ТИ ЩО У БІСА РОБИШ?! – закричала у все горло, вставши раком, тому що не дотягувалась до крісла, щоб опираючись на нього хоча б піднятись. Та бовдур звісно не слухав, вдихнув повітря і наче герої із казки став більшим, а на руках проступило біле хутро.

Зжере, от точно зжере мого тата! А тато у мене повний, точно на думку перевертня смачний! Що ж це коїться?! На мої крики перевертень уваги не звертав, тож я рішилась на радикальні дії. Кинулась до хлопця, та як могла схопила його за ногу, майже штани з нього стягнула, та він не відреагував. Тільки коли я його укусила в добряче волосату ногу до нього дійшло. Кай зойкнув, тато звалився на підлогу хриплячи, і хапаючись за шию. Емма спустилась по стінці у напівпритомному стані, а я виплюнула шерсть застряглу в роті, все так же повиснувши на нозі одного пришелепкуватого, побоюючись що його сказ продовжиться, а так я повисла у нього на нозі непід'ємним тягарем, і кроку ступити не зможе.  Ми зустрілись поглядом з Каєм, його попустило схожий, он як намагається штани натягнути, та я йому мішаю. Батько щось прохрипів хапаючись за шию, то ж я вирішила припинити з блондином грати в перетягування штанів і відпустила його кляту ногу.

- Що ти у біса твориш?!  -  повторила охриплим після крику голосом і як було підповзла до батька. - Тату! Тату, ти мене чуєш? Дихати можеш?

Спробувала подивитись за шию, та батько якось судомно прикривав її руками та дуже страшно хрипів закачуючи очі. Боже мій, що той пришелепкуватий з ним зробив?!

- Коханий, коханий! – прийшла в себе Емма, і кинулась до батька, вона мало мене не забила, так енергійно прийнялась його трясти за плечі. Батько тільки більше закашлявся тримаючись за шию. – Що ж роботи?

Вона заливалась крокодилячими сльозами, перелякано дивлячись то на батька, то на мене.

- Води принеси! – рикнула на неї, більше  щоб спровадити. – Чого встала?

- А? Так, так, - вона побігла як сказала, попутно шарахнувшись від Кая.

- Тату, ти прости дихай, от так от повільно, спокійно, носом, - командувала, підсунувши йому під голову декоративну подушку. Батько кашляв, все ще тримаючись за шию, і до пуття не міг нічого сказати. Синці на його шиї куди страшніші за ті, що лишились на моїй шиї, просто тому, що його душили голіруч. Неприємне відчуття скувало шию, так що я її потерла, щоб заспокоїтись. Говорити тато поки не міг, але коли його очі перелякано округлились, схопившись за  мою руку, я зрозуміла, що Кай присів прямо на підлогу рядом зі мною.

- Ти у своєму розумі так піклуватись про того, хто зробив з тобою таке? – наїжджає цей шкідливий бовдур.

- От хто б говорив! –  відповіла саркастично, переходячи на шепіт. – Скажи но, у тебе що фетиш такий душити людей з фамілією Лютий? Не любиш цей місяць? Котик твій в нього вмер, чи що? Я от впевнена, що й Івана ти от так от придушуєш. Фетишист бісів! Кидаєшся людей душити при першій же зустрічі!

- Ти кричала, заходжу…