Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Тринадцять градусів на схід від Грінвіча 📚 - Українською

Читати книгу - "Тринадцять градусів на схід від Грінвіча"

318
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тринадцять градусів на схід від Грінвіча" автора Василь Павлович Січевський. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 137 138 139 ... 157
Перейти на сторінку:
але коли вже ви проголосили вождем його, я викликаю брата на бій, і хай той стане вождем, кого обере доля!»

Їх вивели до моря. Як повелось з давніх давен, обох роздягли до пояса і, поклавши в руку кожного кривий мисливський ніж, піднялись на високу сколю і залишились чекати, чим закінчиться цей поєдинок. Переможець мав піднятися до них на скелю, і тільки тоді він буде названий вождем клану. На скелю зійшла Грейс. Адульф визнав себе переможеним. Потім багато з тих, хто уславився силою і спритністю, схилили свої знамена перед мечем Грейс О'Нейл. Навіть Єлизавета, всевладна королева англійська, змушена була визнати її силу і хотіла було пожалувати їй графський титул, але Грейс О'Нейл відмовилась, заявивши: «Мені не потрібні пишні титули і звання, що не мають ніякої цінності. Я була і залишусь повелителькою ірландських островів. — Честь, яку виявив до мене клан, вища за будь які титули, даровані Єлизаветою!»

— Виходить, він не дужо поважає і нинішню королеву? — поцікавився Іван Іванович.

— Душа моя, до чого ці неделікатні запитання? — Ніна Павлівна осудливо знизала плечима.

— У тім то й справа, — сказав шкіпер, — містер Белч не вважає за потрібне рахуватися з лондонськими властями. Весь час бере участь в антиурядових демонстраціях, ходить у всі ці безкінечні походи миру, виступає з викриттям всіляких махінацій консерваторів, лейбористів, промисловців, бізнесменів; когось постійно заперечує, щось комусь доводить. Якось у Гайд парку фашиствуючі молодчики стигли його з трибуни і так побили, що довелось накладати шини і гіпс. Зламали руку, ключицю, ребро. Він навіть на суді не стримався і так вилаяв англійців і їх суд, що його змушені були вивести із зали. Звичайно, суд накинув йому кілька лишніх років.

— А ти хотів, щоб він спокійно дивився, коли над ним так знущалися! Ти взагалі думаєш, що спокійніш за все сидіти в кущах і чекати, хай ребра ламають іншим. Так?

— Ні, Джейн, я думаю, що ніколи не треба забувати про ближніх.

— Як ти можеш вимагати від людини думати про когось та ще в той момент, коли над ним вершиться неправий суд? Адже це егоїстично, Грем!

— А хіба з його боку не егоїстично своїм непродуманим вчинком зламати життя дочці і синові? Я вже не кажу про твою матір, Джейн. Вона теж на його совісті.

— Я забороняю тобі так говорити про мого батька! Забороняю! — Джейн зірвалась на рівні. — Навіщо про це знати цим людям, котрі запросили нас у свій дім?

— Я не перекладаю, заспокойся. А говорю так тому, що, не подумавши про тебе, він не подумав і про мене, після того, що містер Патрік перед нашим відплиттям натворив у редакції газети «Івнінг міррор», наш з тобою шлюб…

— Замовкни! Ні слова про шлюб!

— Добре! Ні слова — то ні слова.

Їхню сварку перервав дзвінок у передпокої. Ніна Павлівна вийшла і одразу ж повернулась з матросом, який, козирнувши шкіперу, сказав, що містер Белч просить його і Джейн терміново прибути на шхуну.

— Чому такий поспіх? Що там ще скоїлось, Девід? — опитала Джейн.

— Нічого поганого, міс Джейн. Там якийсь росіянин твердить, що йому ніби відомо, де зарили тіло Кребса.

— Що? — перепитав шкіпер. — Знайшли Кребса?!

— Хто цей росіянин? Чи можна йому вірити? — захвилювалась Джейн.

— Як його прізвище? Який він? — поцікавився і собі Іван Іванович.

— Міцний, сивий, назвався геологом, — відповів матрос.

— Це Калікін, — впевнено сказала Ніна Павлівна. — Серед геологів, окрім нього, сивих нема.

— Калікіну вірити можна, лише…

— Що «лише»? — Ніна Павлівна повернулась до чоловіка.

— Лише те, що в обід він полетів до себе на ГРП. Принаймні збирався. Я сам від нього чув.

— Я теж чула, душа моя, і бачила, як Добриня з Людмилою до нього на ГРП пішли, а зараз іду з лікарні і бачу: Петро Степанович власною персоною біля затонулої «гармоні» ковиряється.

— Твоя правда, Ніночко. З цим негаснучим світилом я зовсім утратив орієнтацію в часі, — Журавльов вийняв Кишенькового годинника. — Так що, з усього видно, це і Касян Калікін. Він же тут на Шпіцбергені і в час війн був. Як я одразу не подумав про це?

Гості поспіхом одяглися і пішли. Ніна Павлівна зачинила за ними двері і, зайшовши до вітальні, присіла на стілець, замислилась. Іван Іванович підійшов до неї, поклав на плече руку.

— Стомилась?

Вона не відповіла, схилила голову, пригорнулась до його руки щокою.

— Ну, ти вже відпочивай. Я тут усе приберу і посуд помию.

— Я все думаю, душа моя Ванюшо…

— Про що?

— Та все про нього, про цього містера-твістера. Нелегко йому там живеться.

— З чого ти так вирішила?

Вона підвелася, розв'язала і повісила на спинку стільця свій квітчастий фартушок.

— З усього видно, чесний він чоловік.


У кают-компанії сміялися. Патрік Белч цікаво розповідав, як, ще сидячи в тюрмі, він довідався про спадщину.

— Спати лягав без гроша в кишені, а прокинувся справжнім багатієм! Цей мій дядечко по матері Макдуф О'Нейл пережив усіх своїх дітей і онуків. Пронирливий адвокат відшукав мене, як то кажуть, на самому дні, і тут же, не дивлячись на моє перебування в тюрмі, було складено акт про мій вступ у права спадкоємця. Дядька Макдуфа я і в очі це бачив. Він ніколи не залишав острів Клер. Ну, хіба що ночами і то тільки для того, щоб на морських караванних шляхах перехопити із своїми молодцями, як це було заведено в них зданий, одного-другого безталанного купця, перекинути в свої трюми його товар, та й відпустити його з миром. Це був

1 ... 137 138 139 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тринадцять градусів на схід від Грінвіча», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тринадцять градусів на схід від Грінвіча"