Читати книгу - "Криваві землі: Європа поміж Гітлером та Сталіним, Тімоті Снайдер"

та все ж пам’ятати мертвих простіше тоді, коли числа не круглі, коли остання цифра не є нулем. Так, щодо Голокосту мабуть, простіше думати про 780 863 різних людей у Треблінці, де останню трійку можуть представляти Тамара та Ітта Віленберг, чий одяг злипся докупи після того, як їх задушено газом; а також Рут Дорфман, яка змогла поплакати разом із чоловіком, що обстриг її волосся перед входом до газової камери. Простіше уявити собі одну особу на кінці числа 33 761 — числа євреїв, що загинули в Бабиному Яру. Нею могла би бути наприклад, мати Діни Пронічевої; хоча насправді тією однією особою міг би бути, мусить бути, є кожен останній із загиблих там євреїв.

У межах історії масового вбивства на Кривавих землях слід пам’ятати про один мільйон (помножений на один) мешканців Ленінграда, що померли від голоду під час облоги; 3,1 мільйона (на один) радянських військовополонених, що їх між 1941 і 1944 роками вбили німці; або 3,3 мільйона (на один) українських селян, що їх у 1932–1933 роках голодом заморив радянський режим. Ми ніколи не знатимемо ці числа достеменно, але й вони приховують особистості: селянські родини, що мусять приймати страшні рішення; в’язні, що гріють одне одного в землянках; діти на кшталт Тані Савичевої, що спостерігають за загибеллю своїх родин у Ленінграді.

Кожна із 681 692 осіб, що їх розстріляли у Сталіновому Великому терорі 1937–1938 років, мала іншу життєву історію: двійку на кінці можуть символізувати життя Марії Юрієвіч і Станіслава Вигановського — дружини і чоловіка, що зустрілися «під землею». Кожен із 21 892 польських військовополонених, що їх у 1940 році розстріляло НКВД, був на середині життя. Двома життями на кінці можуть стати життя Добєслава Якубовіча — батька, що мріяв про свою доньку, — і Адама Сольського — чоловіка, що писав про свою обручку в день, коли в його мозок потрапила куля.

Нацистський і радянський режими перетворили людей на числа. Щодо частини цих чисел ми можемо лише зробити припущення, інші можемо встановити доволі точно. Як науковцям, нам належиться віднайти ці числа і співставити з іншими. Як гуманістам, нам належиться знову перетворити числа на людей. Якщо ми на це неспроможні, то Гітлер і Сталін вибудували не лише наш світ, а й нашу людяність.

Цифри і терміни[776]

Приблизно 14 мільйонів людей загинуло в результаті цілеспрямованої політики масового вбивства, що провадилася нацистською Німеччиною та Радянським Союзом у Кривавих землях. Я визначаю Криваві землі як території, які в період між 1933 і 1945 роками були під німецьким і радянським поліційним режимом, і там провадилася політика масових убивств. По суті, вони тісно пов’язані між собою: там у 1941–1945 роках німці вбивали євреїв; у самій же Радянській Росії, на її східних територіях, терор, можливо, був не такий сильний, порівняно з німецьким, однак на західних радянських землях його розмах вражає. Хоча я також веду мову про західні землі нинішньої Польщі, які до 1945 року належали Німеччині, однак не включаю їх до Кривавих земель, тому що є різниця між масовими вбивствами й етнічними чистками. Угорщина, ймовірно, може бути включеною, оскільки вона була коротко окупована німцями в кінці війни (хоча перед тим тривалий час була їхнім союзником), а відтак її окупував СРСР. Після польських і радянських євреїв, угорські євреї були третьою за чисельністю групою жертв Голокосту. Румунія теж до певної міри може вважатися приналежною до Кривавих земель, оскільки чимало євреїв тут були вбиті, а країну в кінці війни окупував Радянський Союз. Однак вона також була союзником Німеччини, а не жертвою німецької агресії, і вбивство румунських євреїв було частиною румунської, а не німецької політики — це хоч і взаємопов’язані, але різні історії. Згадано тут і югославських громадян, які постраждали в тому числі й від Голокосту та масових репресій, — але єврейського населення в Югославії було дуже мало, і Югославія не була окупована Радянським Союзом.

Ці питання політичної географії є спірними; в Європі є території, які одночасно постраждали і від радянської, і від німецькі влади, й де було дуже багато жертв обох режимів. Безперечно, існують різні думки стосовно того, що в певних регіонах від центральної Польщі до західної частині Росії, де німці вбивали євреїв, були також території, де німецькі та радянські політики масового винищували місцеве населення; це відбувалось якщо не одночасно, то близько в часі. Штучний голод в Україні був у тій же зоні, що й Голокост. Радянських військовополонених морили голодом у зоні Голокосту. Більшість радянських і німецьких зачисток польської еліти проходило в зоні Голокосту. Більшість німецьких репресій відбулося в межах зони Голокосту. Непропорційно велика кількість зачисток сталінського Великого терору сталася в зоні Голокосту.

Я використовую термін «лінія Молотова-Рібентропа» для позначення важливої прикордонної смуги з півночі на південь через Криваві землі. Ця лінія (яка відображається на деяких картах) є німецько-радянським кордоном, погодженим у вересні 1939 року після спільного вторгнення в Польщу. Це було суттєво для польських громадян, оскільки йшлося про поділ території німецької і радянської окупації. Ця лінія набула іншого сенсу після того, як німці зрадили своїх союзників і напали на Радянський Союз у 1941 році. На заході німці тримали євреїв у гетто, на сході — почали масові їх розстріли. Голокост почався на схід від лінії Молотова-Рібентропа з розстрілів, а потім змістився на захід від неї, де більшість жертв були отруєні газом.

В історичній літературі про Голокост люди, що постраждали на схід від лінії Молотова-Рібентропа, часто йменуються «радянськими євреями», а на захід — «польськими євреями». Це неточне визначення: більше людей, убитих на схід від лінії Молотова-Рібентропа, у 1939 році, коли почалася війна, мали польське, а не радянське громадянство. Називаючи цих людей «радянськими євреями», неодмінно треба брати до уваги війну, в якій радянське вторгнення і окупація західних сусідів марґіналізується або не враховуються вповні. Якби ці люди були «радянськими євреями», то їхньою батьківщиною, мабуть, був би Радянський Союз, відтак війна мала би почалися з вторгнення Німеччини в Радянський Союз. Насправді ж війна почалася з німецько-радянського пакту, який знищив Польщу й увів цих євреїв до розширеного Радянського Союзу. Використання терміну «лінія Молотова-Рібентропа» може здатися незручним, — однак воно дозволяє нам бачити особливу зону Європи, де народи під час Другої світової війни постраждали фактично тричі: спершу від радянської, тоді