Читати книгу - "Вибрані твори"

46. Так говорив Чоловік той, і люди купчились круг нього.

47. І запитували: «Як ім'я його? Де батьківщина? І що це за Час, що він про нього віщує?»

48. Він казав: «Моє ім'я — Прийдешній, моя батьківщина — Земля, а Час, що про нього віщую, є Час зведення рахунків, є Час розплати за старе й будови нового».

49. І дивувались, і знов підходили слухати.

1. Коли він проходив селом, круг нього зібралися селяни.

2. І запитали його: «Ти, що провіщаєш Час, скажи — що нам тоді робити?»

3. І відповів Прийдешній: «Насамперед зберіться всі разом.

4. Заколіть годовану свиню й принесіть з льоху доброго вина й меду.

5. І застеліть великого стола в спільнім будинку — гуляйте й радійте громадою.

6. І хто живе в якійсь хаті — хай там живе, і хто наймав хату — хай не платить комірного.

7. А безпритульний хай скличе ближніх сусідів і скаже їм: поможіть мені збудувати хату, щоб мав де притулитися.

8. І хто має поле — хай працює на ньому, а хто знає ремество[274], хай ремествує, мов та бджола, що дає стільки вощини й меду, скільки вона може.

9. І в Громадському Будинку буде дві книзі, і кожний прийде написати в них:

10. У першій — що він може дати, і в другій — що йому потрібно.

11. І кожному хай дадуть по його потребі, не зважаючи на те, що він може дати.

12. Бо дужа людина не має заслуги від того, що дужа, і кволий не винний, що природа породила його кволим.

13. І спритний не має заслуги за свою спритність, а недотепа чи винний за свою недотепність?

14. Кожний хай робить по своїй добрій волі: хто зробив усе по своїй силі і дав усе по своїй змозі — той сквитався з усіма.

15. Про ці справи вже говорилося, але небагато втямили їх: мир на землі людям від доброї волі.

16. Не питають-бо тепер батьки себе, навіщо годують дітей своїх, хоч діти виростуть і підуть геть.

17. І не питають діти, навіщо годують старих, хоч від ізсохлих рук їхніх немає вже зиску нікому.

18. І не покинуть добрі люди хорого та інваліда, бо нема закону між людей вмирати через хоробу чи каліцтво, але треба їх лікувати і дати притулок до кінця днів їхніх.

19. Подивіться на бджіл і побачите, що вони нищать тільки трутнів, бо нема місця неробам зловмисним серед трудящих.

20. І коли когось винуватимуть, що він не робить того, що може, або вимагає більше, ніж треба, скличте всіх повнолітніх чоловіків і досвідчених жінок і розгляньте справу по розуму й совісті.

21. І запитайте винного, чому він так чинить.

22. І коли він не коїть лиха — лишіть його з миром, але дайте йому тільки найпотрібніше.

23. Але коли він зловживає працею громади й хоче жити неробою, маючи скількись снаги, — проженіть його від себе і не давайте йому повернутися.

24. Сказано-бо єсть: хай будуть нероби десь-інде, нема їм місця в єдиній сім'ї трудящих».

25. І сказали Прийдешньому селяни: «Ми бачимо, як буде, що всі робитимуть, і заповідь чуємо: хто може, той мусить працювати.

26. Але один буде надмірно працювати, а другий схоче більше їсти й краще вдягатися, в одного буде сорочка, другому кортітиме мати дві свитині. Як робитимемо ми тоді?»

27. І відповів Прийдешній: «Горе вам, маловірні! Не уявляєте-бо, що