Читати книгу - "Нездоланний"

Вествуд почав:

– З мене досить. Я не просив, щоб мене народжували на світ. Чесно кажучи, я ніколи не любив життя.

– А точніше?

– Я винен багато грошей. Я не можу їх віддати. Я не можу уявити, що чекає на мене далі.

– Ви азартний гравець?

– Гірше.

– Уряд?

– Я припустився деяких помилок.

Чоловік у джинсах та з волоссям глянув на свою команду. Усі були там, крім братів Мойнаханів. П’ятеро хлопців. Вони спочатку зачовгали на місцях, тоді зробили замислений вигляд, а тоді почали кивати на знак не надто чіткої згоди.

Чоловік у джинсах та з волоссям подивився знову на Вествуда і сказав:

– Я думаю, ми зможемо вам допомогти, містере Торенсе. Проте гадаю, ця послуга вартуватиме всіх привезених вами грошей.

Вествуд сказав:

– Я хочу мотор на бензині. Ось як я хочу це зробити.

– Це досить популярний спосіб.

– Він на етилованому паливі?

– Вже ні. Спеціальні циліндричні головки. Чадний газ – він завжди чадний газ. Його витягує каталізатор, а не неетилований бензин. І запах приємніший. Бензол робить його солодшим. Це приємний спосіб.

– Що обирає більшість людей?

– Більшість обирає обидва способи. Важливим критерієм є точність результату. Ось чому вони всі вивчають статистичні дані.

– Мені також знадобляться обидва способи?

– У цьому немає потреби. Бензиновий двигун дає стовідсоткову гарантію. Можете мені вірити.

Тоді чоловік подивився на двері, що виходили на вулицю. Він запитав:

– Де це поділися Мойнахани?

Останнім прийшов – першим підеш. Продавець із магазину запчастин до зрошувальних систем відповів:

– Я піду і знайду їх.

І він попрямував на вулицю. Чоловік у джинсах та з волоссям ще раз поглянув на Вествуда і сказав:

– Це може видатися вам трохи дивним запитанням, містере Торенсе, проте чи не приєднаєтеся ви до нас на сніданок?

Вествуд подумав і відповів згодою, бармен за прилавком тимчасово відклав свої обов’язки члена певної спільноти на користь своїх професійних обов’язків. Він повернувся до свого робочого місця і почав готувати свіжу каву. Водій кадилака сказав, що йому треба ще перевірити список доставлених речей і що він повернеться за хвилину, але власник магазину, фермер, що розводив свиней, і одноокий портьє з мотелю повсідались одразу. До них підійшла офіціантка та прийняла замовлення. Каву їм налили, а тарілки з їжею подали на стіл. Тоді власник магазину підвівся і сказав, що йому потрібно буде збігати кудись неподалік, щоб щось перевірити. Усі подумали, що це були його таблетки від печії. Він також сказав, що за хвилину повернеться.

Але не повернувся. Як і водій кадилака. І Мойнахани, і хлопець, який пішов їх шукати.

Чоловік із джинсами та з висушеним волоссям витріщився на двері:

– Куди вони всі в біса поділися? Люди виходять і проходять, проте ніхто не повертається.

Він підвівся і підійшов до вікна. Там нічого не було. Справді, абсолютно нічого. Лише мертва тиша. Жодних перехожих, жодних машин. Жодного руху. Спекотне сонце та порожні вулиці. Чоловік сказав:

– У нас проблема. Надвір, за мною. Містере Торенсе, пробачте нас, будь ласка. Ми повернемося до вас пізніше.

А тоді він почав бігти. Він біг через кухню, за ним бігли фермер, що вирощував свиней, бармен та одноокий портьє, вони всі бігли до заднього двору, де була припаркована машина бармена для всієї їхньої компанії. Вони набилися один за одним всередину і рушили з місця, назад до площі, на південь до її дальнього кута, а потім до виїзду на ґрунтову дорогу, яка нагадувала більше чиюсь закриту дорогу, що простягалась на двадцять миль.

Вествуд самотньо стояв у спорожнілій їдальні. Потім двері на вулицю прочинилися і всередину увійшла Ченґ, а за нею й Ричер.

Найбільшу частину грошей їм довелось заплатити за гелікоптери. Це були два повітряні лімузини, які рекламували корпоративні підприємства за межами Канзас-Ситі. Наче легковики в повітрі. На землю вони не сіли б у жодному разі. На незатверджених площадках, це точно. І на мотузці з них спуститися вони б теж нікому не дали. Їхня страховка цього не дозволила б. Але вони із задоволенням літали туди-сюди порожняком. Вони любили додавати трохи драматизму до моменту. Як вони самі казали, для гарного кадру. Вони отримали