Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

309
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 138 139 140 ... 224
Перейти на сторінку:
З УГОРСЬКОЇ
Мігай Бабіч
СОНЕТИ Холодні ці сонети. Що в них є? Лиш віртуозне різьблення. Робота. Хто ж благородство праці визнає В наш вік? Ніхто. Це втрачена чеснота. Якщо ж поет — це той, хто продає Свій біль, то я тут — гола соромота… Так — ремесло! Життя — не житіє, Не віршівництво — карбування злота! Сонет — маленький вівтар. Хай мене Той не чита, хто любить клоччяне, Нужденне слово й неохайні вірші. Сонете, був ти до сердець ключем, — Замкни моє ти серце, хай тихцем Його відчинять люди найрідніші. НА НОВІ КНИГИ Ви — душі збратані, ви — новизна, Поети горді, сміливі, щасливі, Співаєте в єдиному пориві, Мов юне листя одного древна. Подумайте про того, хто, вина Напившись вашого і ставши в диві, Шукати буде майже неможливі Співзвуччя — досконале меж не зна! Інакше і для себе він співає, Неначе вітром зірваний листок, Можливо, то не він, а буря грає. Він — як поранений: на моріжок Упав і вже до смерті, мов розраду, Далеку слухатиме канонаду. ДАНТЕ І Немов задушливу сорочку, небеса Людина змінює в дні літні і зимові, Шукає спокою в омріяній обнові, Та віднайти його не може, і згаса Життя гниле, сумне, поранене в основі, І прагне чистоти, як сплакана сльоза, І хоче одягтись в полотнища шовкові Повітря свіжого, як ранішня роса. О Гідро дорога, вітчизно, рідний краю, До тебе йду, але, зблукавши, потрапляю В країну Дантову, що теж моя земля; Моєї вічності тут вибила година, Домашні гори тут і начебто родина Десь тут моя живе, я — наче звідсіля. II Я пекло вже спізнав, як батькове подвір'я, Гору чистилища і неба глибочінь, Де милосердністю ряхтять ясні сузір'я, Тому заплаканий і немічний, мов тінь, Йду, спотикаючись об вицвіле ганчір'я Душі моєї… Путь моїх тяжких болінь Веде мене назад — до рідного узгір'я, Крізь темний, дикий ліс, через кремінну рінь. І надмір пекла тут я бачу надовкола, Вітчизна — мачуха, і того світу кола — Все зв'язує мене, і я, мов сатана Подорожуючий, несу своє інферно, Як рабське дерево, що так зросло химерно До неба, та дарма, судьба моя сумна.
1 ... 138 139 140 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"