Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

309
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 137 138 139 ... 224
Перейти на сторінку:
Ось перед ним — наповнена страждань, Біди й мерзот життя глибока хлань, Звідкіль нема дороги рятівної! * * * Дуб, що його зимою звалить хуга, Зазеленіє в сонці навесні; Його конари ще живі й міцні, Не згасла ще його стара потуга. Та все ж нема йому рятунку! Друга Весна прийде, і пагони сумні Вже не розбудить. Нишком, наче в сні, Лежачого титана вб'є недуга. Так і сірома, доле навісна, Якого ти звести зі світу рада, Піднятись прагне з життьового дна. Та, вдарений тобою, знову пада; Тьмянішає його життя лампада, Допоки вщент не вигорить вона. * * * Кому бідить призначено в житті, Той, як і я, біди не переборе; Гігантом будучи, впаде від змори, Не наживе багатства золоті. Куди піде, там терня на путі, Де схоче оселитися, там горе, Там будуть бурхати в стіну, як море, Вали нещасть, невтомні і круті. Летять за ним біда й печаль, мов коні; Під небом не знайде він сторони, Щоб заховатися від їх погоні. Лише холодний затишок труни Йому спочинок дасть і вічні сни, Лиш смерть утре його спітнілі скроні. * * * Життя — тюрма, час — лютий кат у ній, Страждання — то його служниця строга. Журба — невтомний сторож, а тривога — Провісник зла у камері жахній. Приходь, ласкава смерте, і зігрій, Ти — ключ, ти — двері, ти — ясна дорога З болючих місць до рідного чертога, Де скине тлін кайдани безнадій. Ти — шлях туди, де вже немає влади Гнобителів, де все, що без пощади Людину кривдило, зникає вмить; Туди — в постелю, вистелену в ямі, Де твердо спить, забувшись у нетямі, Той, хто не хоче, щоб його будить! * * * Я не поскаржусь більше, люта доле, На твій пекучий і рвучкий батіг; Тюрмо життя, до катувань твоїх Я звик і з болю не кричу ніколи. До тягарів привчив я тіло кволе, До гіркоти — уста, до горя — сміх; І сам я став, мов кам'яний горіх, Мене колюче терня вже не коле! Від злих твоїх ударів і проклять Душа зробилась, мов гірська порода, А кості задубіли й не болять. Пропав мій страх, та невелика шкода, Я нечутливий, доле, мов колода Лежатиму, хоч бий мене, хоч гладь!
1 ... 137 138 139 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"