Читати книгу - "Капітани піску. Габрієла"

Насіба, який уважно дивився на неї. Інстинктивно вона пошукала рукою ковдру, але, чи то через ніяковість, чи завдяки хитрощам, — ковдра спорснула з ліжка на підлогу. Вона сіла на ліжкові, ніяково усміхаючись. Вона не намагалася прикрити груди, які тепер виразно було видно при місячному світлі.

— Я приніс тобі подарунок, — затинаючись, мовив Насіб. — Хотів покласти його на ліжко. Я щойно увійшов…

Вона усміхнулася і, можливо, хотіла показати, що не боїться його, а може, намагалася підбадьорити свого господаря. Все можливо. Габрієла поводилася, як дитина, стегна і груди у неї були голі, немовби вона не знаходила в цьому нічого особливого, немовби нічого не знала про ці речі і була цілком непорочною. Вона взяла пакунок у нього з рук.

— Дякую, молодий господарю, хай помагає вам бог.

Вона розв'язала пакунок, погляд Насіба сковзнув по ній.

Усміхаючись, приклала сукню до грудей і почала її розпрямляти.

— Гарна…

Габрієла поглянула на сандалі. Насіб задихався від хвилювання.

— Молодий господар такий добрий…

Бажання хвилею піднімалося в грудях Насіба, стискувало горло. Очі в нього потемніли, запах гвоздики наморочив голову, вона відсунула від себе сукню, щоб краще роздивитися, і її наївна нагота знову відкрилася очам Насіба.

— Гарна… Я довго не спала, чекала, доки молодий господар дасть розпорядження, що варити завтра. Але вас ще не було, і я лягла…

— У мене було багато роботи. — Він ледве міг говорити від хвилювання.

— Бідолашний… Ви стомилися?

Вона склала сукню і поставила сандалі на підлогу.

— Дай мені, я повішу її на цвях.

Він доторкнувся до руки Габрієли, вона розсміялася.

— Яка холодна рука…

Він не міг більше стримуватись, схопив її за руку, друга його рука торкнулася її грудей, що їх виразно було видно при місяці. Габрієла пригорнула його до себе.

— Красень…

Пахощі гвоздики переповнювали кімнату, тіло Габрієли випромінювало вогонь, і він палив Насіба, місячне світло вмирало на ліжку. Голос Габрієли в паузах між поцілунками ледве чутно шепотів:

— Красень…

ЧАСТИНА ДРУГА

Радощі і печалі дочки народу на вулицях Ільєуса на її шляху від кухні до вівтаря (хоча вівтаря і не було через релігійні ускладнення), про час, коли у всіх стало чимало грошей і життя міста почало невпізнанно змінюватися; про весілля і розлучення, про любовні зітхання і сцени ревнощів, про політичні зради і літературні вечори, про замахи, втечі, багаття з газет, передвиборну боротьбу і про кінець самотності, про шеф-кухаря, про спеку і новорічне святкування, про танок пастушок в мандрівному цирку, про водолазів, про жінок, що прибувають кожним новим пароплавом, про жагунсо, що стріляють востаннє, про великі вантажні кораблі в порту, про порушений закон, про квітку і зірку,

АБО

ГАБРІЄЛА, ГВОЗДИКА І КОРИЦЯ

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
Таємниця Малвіни

(що народилася для великого майбутнього, а замкнена в своєму саду)

Мораль похитнулася, звичаї зникають, авантюристи прибувають з чужих земель…

(3 промови адвоката Маурісіо Каїреса)

Колискова пісня Малвіни

Засни, Малвіно, пташко мила, Повір у чари власних снів: Тебе гойдає хвиля біла, Несе до світлих берегів… В саду моєму, як в темниці, І квіти — наче вартові. А може, це мені лиш сниться? Та стигне жах в моїй крові. Рятуйте! Над усі кайдани Мене домашній «рай» гнітить. Із чоловіком жить тираном, То краще віку вкоротить! …Тебе гойдає хвиля біла, Несе до світлих берегів… Скрізь чоловікові закони, І годі