Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко 📚 - Українською

Читати книгу - "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"

396
0
10.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Індоарійські таємниці України" автора Степан Іванович Наливайко. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 138 139 140 ... 160
Перейти на сторінку:
636). А українська топоніміка знає назву Зборів — нині райцентр на Тернопільщині, у верхів’ї Стрипи, лівої притоки Дністра.

У зв’язку з Самбором можуть бути цікавими дані «Ріґведи». У ній мовиться, що Індра зруйнував 99 фортець-пур демона Шамбари. Судячи з усього, він наймогутніший і найнебепечніший Індрин супротивник, бо згадується найчастіше. Шамбара живе в горах, що й собі показово, бо неподалік Самбора в Прикарпатті тягнеться Самбірське плато, назване, як гадають, за назвою міста.

Тож компонент бор/бір у назві Самбор/Самбір цілком може означати «укріплення», «фортеця». Тим більше, що не так дале<389>ко від Самбора є назва з достеменно цим компонентом. Мається на увазі Ужгород, угорська назва якого — Унгвар, де вар з угорської і означає «місто», первісно — «укріплення», «фортеця». Воно рясно відбите в слов’янському світі: пол. warosz — «мала фортеця», болг. варош — «центр міста; стара (укріплена) частина міста», серб. варош — «місто». Всі ці терміни дослідники зводять до індоіранської дієслівної основи var — «обносити», «оточувати», «обгороджувати», «захищати», «боронити» (ЕСУМ, І 333). У санскриті іменник vara означає «обмежений, замкнутий простір», «коло», «круг» (СРС, 565).

Праслов’янське vor/ver означає «закривати», «замикати», давньоруське воръ — «огорожа», «огороджене місце». Лит. api-varas — «загорожа для худоби», гот. warjan — «захищати», «охороняти», англ. weir — «гребля», «насип». Є низка й українських термінів з близькою семантикою: варувати — «зберігати», «оберігати», зворати, заворити — «загородити», обворити — «загородити жердинами», вор, вір — «жердяна огорожа», вориння — «частокіл», «огорожа», варунок — «захисна берегова споруда», ворянок — «загорожа для худоби», ворідчик — «обнесений огорожею квітник біля хати» тощо (ЕСУМ, І 334, 401, 426). Забороло, забрало — «фортечна стіна», забора (рос. забор) — «загородження», боронити, брама (пор. ворота). Обора й огорожа первісно мали форму об-вора, об-горожа, де префікс об (рос. обо) тотожний санскр. abhi — «довкола», «довкруж», «зусебіч» і лит. арі (пор. api-varas). Це лише деякі з прикладів, як var/ vor/vir та bar/bor/bir відбилися в численних і дуже давніх українських словах і термінах. Тож вар/ вор/вір мусило відбитися й відбилося в українських назвах. Це, зокрема, історичні міста Варин у Переяславській землі та Вирь у Чернігівській землі, Воровичі (вище Києва; ЕС, 29, 31, 34), Заворичі (на Київщині) тощо. Синонімом до завор у назві Заворичі є заруб — «засіка», «загорожа», «укріплення з повалених дерев», а також — «кошара для худоби». Історичне місто Заруб відоме в Київській землі на правому березі Дніпра, біля колишнього с. Зарубинці Канівського району на Черкащині (ЕС, 61). Ці факти підтверджують, що й назва Сквара/Сквира може стояти в цьому ряді. Тим більше що неподалік Сквири є Пустоварівка, в назві якої наявний елемент вар.

Країна раджпутів, нинішній Раджастхан, донедавна називалася Раджпутана (так іноді називається і сьогодні), а в давні часи Раджвар — «Край царів», «Царська країна». Якщо радж — «цар», «князь», «правитель» має сучас<390>ну форму рай, а вар — синонім до кот, піль, гарх, то в такому разі українське сучасне Райгород виявляється двійником індійських Раджпур-Райпур, Раджвар-Райвар, Раджкот-Райкот, а також Раджастхан. Щоправда, деяких з перерахованих індійських назв ми не виявили, але вони цілком можливі. Стхан у назві Раджастхан і вар у назві Раджвар значеннєво тотожні. Тобто sthan — «край», «країна» (сучасне стан у назвах Хіндустан — інша назва Індії, досл. «Країна індусів», Казахстан — «Країна казахів», Пакистан — «Чиста країна» тощо) відповідає vara/var і укр. ща в назвах Гоща, Мирогоща, Тараща та ін.

У зв’язку з vara/var, Варою Йіми в «Авести» і індійським «царством Ями» привертають увагу Геродотові дані з V ст. до н.е. Він пише (IV, 71), що місцевість Герри у скіфів — місце поховання їхніх царів. Тут над могилою царя скіфи насипають землю і споруджують великий курган, намагаючися зробити його якомога вищим. Геродот уточнює, що Герри розташовані в місці, до якого Борисфен судноплавний (очевидно, до порогів), якщо плисти від моря (Чорного). Згадує історик і річку Герр (IV, 56).

Річка Герр (Геррос) і досі переконливо не ідентифікована. За Геродотом, вона відокремлює країну скіфів-кочовиків від країни царських скіфів (правильніше — скіфів-царів). Герр також — назва місцевості й місце поховання скіфських царів. Річка Герр впадає в Гіпакіріс, а ця річка також не ідентифікована (Геродот, 473).

Важливе те, що Герри знаходяться у володіннях царських скіфів. Назва Раджастхан означає «Країна царів» або «Царська країна». А термін раджпути означає царські сини, царські нащадки. Царські скіфи, поза сумнівом, військова, кшатрійська верства скіфського суспільства, найбільш могутня і войовнича. З чого й недвозначний висновок, що й скіфи, як і індійці, і іранці знали чотиристановий суспільний поділ. Як, до речі, й українці, чиї прізвища й досі зберігають терміни на означення цих станів.

Назва Герри відома з грецьких джерел і вона може бути споріднена з індоіранським вара, бо грецька мова часто передає іномовне v через h, а Герри — скіфська реалія. Наприклад, іранське ім’я Віштаспа грецька передає як Гістасп, санскр. vira — «богатир», «герой» у греків heros, слов. вода грецькою hydros тощо. Втім, ця особливість властива й самим іранським (ім’я Вараз — «Вепр» має і форму Гураз, а ім’я Віштасп — Гуштасп) і слов’янським мовам (рос. воробей — укр. горобей, горобець, просторічне рос. вострый — укр. гострий тощо).<391>

Геродотівські Герри виявляють подібність до авестійської Вари Йіми й індійського «царства Ями», яким може відповідати скандинавська паралель. Мається на увазі так звана вальхалла (вальгалла) — у скандинавській міфології райська обитель загиблих у битві хоробрих воїнів. Вона знаходиться на небесах і підлягає верховному божеству Одину, співвідносному з індійським Індрою — воїном-божеством, володарем раю-сварги й ватажка небесного воїнства. Полеглих воїнів відносять у вальхаллу войовничі діви валькірії і там прислужують їм. Вчені вважають, що Вальхалла, досл. «Житло полеглих», як небесне царство для обраних і праведних, відносно пізно відособилося від потойбічного царства померлих.

Таким чином, зі слов’янських, іранських й індійських даних можна виснувати, що і в назві Сквара наявний компонент вара із значенням «укріплення», «фортеця». А шак/сак — «дужий», «сильний», «міцний», «могутній» належить до високостатусної лексики й творить винятково важливі імена, назви й соціальні терміни, воно прикладається й до фортеці, якісно характеризуючи її. Словосполучення могутня фортеця цілком природне, тому й широковживане.

1 ... 138 139 140 ... 160
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"