Читати книгу - "Дівчина друга. Притворись моєю, Єва Скайлер"

 Шведа розсміявся і демонстративно попрямував до іншої вітрини, зображуючи сильне захоплення комп'ютерами.                                                                      

 Розрахувавшись за ігрову приставку, вибрала відповідний подарунковий пакет і попросила відвезти мене в продуктовий.                                                                

 — Дуже добре, мені теж треба, — сказав мажор, пристібаючись.                                                                       

 — Тобі навіщо? — Не зрозуміла я, ставлячи подарунковий пакет біля ніг. — Хіба на тебе не працює сотня людей? Людина, яка чистить тобі зуби, яка готує та прибирає, яка відриває туалетний папір….                

 — Я б попросив, — усміхнувся він, виїжджаючи з парковки. — Між іншим, я сам готую, а хатня робітниця тільки прибирає і приходить двічі на тиждень. Навіть сам перу одяг і постіль, уявляєш?                                     

 — Не ти, а пральна машина, — посміхнулась і похитала головою. — Складно уявити тебе на кухні. Впевнена, твоя фірмова страва — омлет або бутерброди.              

 — Золотко, ти кидаєш мені виклик? — погравши бровами, поцікавився цей нахаба.                                   

 — Ще чого. Дуже треба… — відмахнулась від нього і полізла за телефоном.                                                         

 Денис: "Коли ти повернешся? Я купив тобі подарунок на нашу річницю і дуже скучив…"                                    

 Усміхнулася і написала, що мені треба зайти до магазину.                                                                                 

 Ніколи більше не піду за продуктами з Шведою. Треба собі це частіше нагадувати. Я навіть подумати не могла, що хлопець може так добре розумітися на їжі ще й мудрувати при цьому, не перестаючи.                   

 А ще він відлупцював мене пачкою спагетті...              

 — Що ти збираєшся готувати? — зацікавлено витягла шию, заглядаючи у візок мажора.                                   
‍‌‌  ‌‌‌  ‌  ‌‌  ‌    ‌  ‌    ‌‌  ‌‌
 — Пасту. Ти не повіриш, але є безліч різних рецептів приготування пасти. Можна готувати хоч щодня, ніколи не набридне, — з гордістю озвався він.                              

 Фиркнула і обрала фарш, склад якого не викликав у мене жаху.                                                                                

 — Приготую тефтелі, — зітхнула і вирушила за молоком, яйцями та сиром.                                                 

 — Стій, мені потрібна оливкова олія, — покликав Шведа і розвернувся в інший бік. А потім він попрямував до прилавка з червоною охолодженою рибою, і я чуть слиною не подавилася. Господи, що за людина, він так запросто купує сьомгу.                            

 — Можеш прийти до мене на обід, — нахабно підморгнув він і поклав рибу в візок. — Приготую юшку по-фінськи.                                                                                 

 Похитала головою і хотіла піти далі, але у Шведи зашумів телефон. Він дістав його з кишені спортивних штанів і здивовано підняв брови.                                        

 — Що там? — Занепокоїлася я.                                          

 — Уф… — шумно видихнув він, роздуваючи щоки. — Батько запрошує нас на наступні вихідні у похід із ночівлею. Пише, що вечеря пройшла не дуже вдало, і він не зрозумів, якого роду стосунки нас пов'язують.   

 — Що?! — викрикнула я, привернувши до себе увагу інших покупців. — Як це можливо?! А відмовитись не можна? Скажи… скажи, що я захворіла.                            

 Мажор скоротив між нами відстань і прошипів поруч із моїм обличчям.                                                                      

 — Думаєш, мені самому подобається такий поворот подій? Але відмовлятися не можна, інакше він все зрозуміє. Треба було не втікати з вечері, а вішатися мені на шию і згоряти від кохання, а ти поводилася… 

 — Я поводилася?! Вб'ю… — прошепотіла, бажаючи придушити гада. — Ти казав, тільки одна вечеря, тільки один день.                                                                                 

 — Люди батька можуть стежити за нами, — Шведа смикнув мене за рукав, фальшиво усміхнувшись на всі зуби. Так би й вибила… — Давай обговоримо ситуацію завтра, гаразд?                                                                          

 — Завтра у нас із Денисом річниця, — простягла солодким голосом, посміхаючись на весь рот.          

 Мажор скривився.                                                               

 — Гаразд, я сам подумаю, що робити і подзвоню тобі, а ти… постарайся не світитися з Деном на людях, ну чи поводьтеся, ніби друзі.                                                          

 — Я вб'ю тебе, — процідила крізь зуби і покотила візок до каси.                                                                                       

 — Якщо тільки з любов'ю та ніжністю… — прошепотів Шведа мені на вухо, наздогнавши мене. Бовдур!