Читати книгу - "Ти, часом, не вампір?, Аліна Гончарова"

- Чому саме я?  У мене на лобі чи написано, що я екскурсовод-любитель-початківець?  - обурилася дівчина, приймаючи загрозливу позу.

Сашко посміхнувся, зрозумівши, що наразі відбудеться ще один сімейний скандал.

- Тому що в іншому випадку ти будеш покарана, - тоном, що не терпить заперечень, відповіла Людмила.

- Ой, як страшно, я непритомнію, - глузливим голосом заспівала Ксенія, закочуючи очі.

Батько Сашка вчасно вирішив змінити тему розмови.

Ну як змінити.  Він перевів вогонь на себе:

- Люба, а ти впевнена, що нам взагалі варто звати гостей?

Людмила насупилась і перевела погляд на майбутнього чоловіка:

- Ти знаєш , що це день народження, і ми вже вирішили, кого запросимо.  Тому єдине, на що я згодна піти, – це зустріч одразу в ресторані, якщо ти не хочеш, щоб вони приходили до нас додому.

Старший Миров зрозумів, що більшого не доб'ється, і приречено кивнув.

Дівчина використала момент, щоб вислизнути з кімнати, тож коли її мати знову спробувала відшукати поглядом дочку, то тій уже й слід застудив.

Алекс вирішив теж не затримуватися на цій милій сімейній вечері, вирішивши, що краще один вечір трішки поголодати, ніж близько години (якщо не більше) слухати суперечку батька з матір'ю Ксенії.

Ну а коли він зайшов у кімнату і на п'ять хвилин ліг на м'яке ліжко, то зрозумів, що втомився просто неймовірно.  Тому вампір Олександр Миров спокійно проспав до ранку.

Коли він прокинувся, дівчини вже не було вдома, через що батько зміряв хлопця невдоволеним поглядом.  Мабуть, відвозити цю невгамовну дівчину до школи довелося саме йому, через що тепер він так і сердився.  Ну, батькові гріх скаржитися, адже при ньому Ксюша хоча б намагається пристойно поводитися.

- Ранок добрий, - привітався Миров-молодший, привертаючи до себе увагу Людмили.

А, як виявилося, даремно.

– Сашо!  – зрадовано вигукнула рудоволоса.  - Чому б тобі не забрати сьогодні Ксюшу після уроків?  У неї додаткові заняття, тому вона переодягнеться прямо в школі, і ви зможете не заїжджати додому, а одразу вирушити до ресторану.  Заощаджуйте час.

Погляд батька так і казав: «Погодься, бо гірше буде».  Що його син і вчинив.

***

«Стою.  Чекаю.  Сиджу.  Чекаю.  Чекаю», - нервово думав Алекс, постукуючи пальцем по годинах, чекаючи на Гончарову.

Чорт, скільки вона там переодягатиметься? 

Миров кинув невдоволений погляд на годинник і зазначив, що чекає дівчину протягом тридцяти хвилин.  Не витримавши, схопив телефон і набрав номер цієї гальмівної особи.

Через пару гудків у трубці почувся незадоволений голос вищезгаданої сестрички:

- Миров!  Ти що, спокійно зачекати не можеш?  - Гончарова рвала і метала.  - Я вже йду.

Хлопець скептично глянув на годинник.  Розино «вже» могло простягтися до пів на шосту, а їм ще треба доїхати до ресторану.  Але він помилився: невгамовна дівчина з'явилася на парковці вже за три хвилини.

Глянувши на неї, хлопець завмер: Гончарова була одягнена в обтягуючу коротку чорну сукню, чорні туфлі на високих підборах, волосся було розпущене, а ось косметикою вона майже не скористалася.

Алекс ще раз подякував затемненому склі машини за те, що дівчина не побачила його подиву.

Ксенія тим часом уже підійшла до автомобіля і невдоволено посмикала закриті дверцята.  Миров схаменувся і спішно розблокував замки, після чого вона незадоволено залізла в машину.

- Ти чого така сердита?  - Мимоволі поцікавився хлопець.

- Сам подумай, цап, - відповіла дівчина, закидаючи численні сумки на заднє сидіння.

І що вона у них наклала?  Адже розуміє, що самій тягнути доведеться...

- Що стоїмо?  - поцікавилася Гончарова, махаючи рукою у хлопця перед обличчям.

- Нічого, - буркнув Миров і натиснув на газ.

Різко натиснув, це так.  Ксенія прискіпливо подивилася на його зухвалу персону і вирішила, що краще буде, якщо вона пристебнеться.

Ображена «сестричка» мовчала всю дорогу.

А от коли вони приїхали до торгового центру і зайшли до ресторану, то на Алекса чекав несподіваний і не дуже приємний сюрприз...