Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Люлька, шабля - вся родина, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Люлька, шабля - вся родина, Олег Говда"

490
0
09.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Люлька, шабля - вся родина" автора Олег Говда. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 108
Перейти на сторінку:

Татарин обережно поворушив пальцями ноги, намацуючи заховані в чоботі вже зібрані монети. Один дукат і п'ять срібних талерів. Разом з тими грошима, які Мустафа розраховував виручити за козака, їх цілком вистачило б і для того, щоб придбати намет, і на бакшиш родичам нареченої, і на весільний бенкет. А ще, він розраховував узяти в поміч дружині, яку-небудь молодицю і пару корів. Тепер же — або про корів доведеться забути, або від невільниці відмовитися. Дружина, звичайно ж, зрозуміє і не дорікатиме. Але радощів у новому домі буде менше...

«Віслюк і син віслюка... — вкотре подумки вилаяв пастух загиблого одноплемінника. — Щоб Аллах прогнав тебе з Садів Благодаті поганою мітлою! Нехай мангус* (*тат., — злий дух) з’їсть твою душу! Щоб шайтани грали твоєю пустою головою в чаевхан!»* (*тат., — гра, прародителька поло)

Від перезбудження син Керима всього лише на мить забув, що злих духів ні в якому разі не можна згадувати після заходу сонця і негайно був покараний.

Спершу почувся рівний перестук кінських копит... Чуйне вухо табунника відразу визначило, що це повертається Фарух, якого молодий пан посилав добити гяура. Але, щось у ході коня насторожувало. Надто непевна була, не відчувалася рука вершника. Неначе тварина йшла з власної волі, а не керована людиною...

Мустафа насторожився, піднявся на ноги і підкинув у багаття хмизу. Тепер йому було потрібне полум’я. Виждав трохи, але оскільки кінь зупинився за межею світла і далі йти не збирався, табунник взяв в руки палаючу гілку і рушив назустріч.

— Фарух, це ти? — запитав, коли зміг розрізнити на тлі сіріючого неба силует вершника. — Де ти так забарився? Бек уже запитував про тебе? Чого мовчиш?.. Чому не злазиш і не йдеш до багаття? Заснув чи що?

Одноплемінник продовжував мовчати і навіть не поворухнувся.

— Ну так, ти завжди любив поспати, це всі знають... А у твоєї карлигач* (*тат., - ластівка) хода м'яка, немов повсть копитами розстелено.

 Мустафа підніс вогонь ближче. Кобила тут же підвела голову, стривожено фиркнула і позадкувала.

— Тихо, тихо... — татарин затоптав гілку і зробив крок вперед, бажаючи перехопити вуздечку, і тільки після цього подивився вгору, щоб розгледіти обличчя вершника.

Краще б не бачив...

У Фаруха (в цьому табунник не помилився) не було голови. Точніше сказати — він тримав її під пахвою, як диню.

Мустафа син Керима не був воїном, але стріляти з лука умів не гірше. Інакше табун від вовків не вберегти. Його крик ще дзвенів у повітрі, а руки звично висмикнули з сагайдака лук і одна за одною випустили в страховидло декілька стріл. Даремно... Безголовий вершник навіть не здригнувся. Як не намагайся, а небіжчика ще раз не можна вбити.

Зате, коли одна зі стріл вибила з-під пахви мерця моторошну ношу, і відрубана голова, впавши на землю, покотилася в бік Мустафи, татарин, не пам'ятаючи себе від жаху заволав, зриваючи голос:

— Мангус! Мангус! — і кинувся навтьоки.

Коли у нічну пору на полювання виходять Пожирачі душ, на зброю надії немає. Залишається лише бігти щодуху, благаючи Аллаха тільки про одне: щоб ті, хто тікає поруч з тобою, виявилися менш моторними, а сонце зійшло швидше...

Не тямлячи себе зі страху, Мустафа не помітив, як немов з-під землі виріс і кинувся навперейми той самий гяур, якого вони стратили лютою смертю. Втім, навіть якщо б і побачив — це нічого б не змінило. Злякатися ще сильніше він просто не міг.

Стрибок, розворот, удар... Гостра сталь блискавкою полоснула людолова по горлу, — і татарин, захлинаючись кров'ю, впав на землю. Зробивши безталанну красуню Гюльнару вдовою вдруге...

1 ... 13 14 15 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Люлька, шабля - вся родина, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Люлька, шабля - вся родина, Олег Говда"