Читати книгу - "Дозволь мені залишитися на ніч, Кетрін Сі"

— Цікаво, але чи потрібно мені це знати? 

— Дякую, — не знаю, за що він мені подякував, але вочевидь, за щось важливе для нього. 

— Що ти приніс? — змінюю тему. 

— Джин та картоплі чіпси. 

— В мене є вино та віскі, — вказую на пляшки, що стоять під столом.

— Вино ти обрала жахливе. 

— Я не майстер в цьому! Взяла перше ліпше, — чому він постійно вказує на мої недоліки?

— Мені здається, що ти не розбираєшся в більшості елементарних речей.

— Я чудово розбираюся в машинах та політиці, також у маркетингу. 

— Я помітив по твоєму погляду, що ти знаєшся на машинах.

— Сьогодні?

— Ні, — робить ковток джину прямісінько з пляшки. — В той день коли я був у крові, ти з захватом дивилася на машину, важко було не помітити. 

— Власник напевно дуже багата людина, — встаю з дивана і прямую в бік кухні. — Тобі білу чи рожеву? — підіймаю дві склянки догори.

— Білу.

— Рожеву? 

— Ні, білу. 

— Тримай рожеву, — віддаю йому склянку. 

— Навіщо тоді питала? 

— Просто з ввічливості, — дістаю пляшку віскі. — Відкрий будь ласка.

Джером з легкістю відчиняє її і наливає мені випивку. 

— А ти? 

— Я буду джин. — у свою склянку наливає джин. — Гарний колір.

— Я ж недаремно тобі саме цю склянку дала. 

— А хіба не тому що, вона тобі не подобається? — примружує очі.

— Амалі любила цей колір, — затуляю рот рукою, розумію, що бовкнула зайвого. 

— Хто така Амалі? — Джером дивитися на мене і відчуття, що він заглядає мені в душу. — Якщо не хочеш розповідати, то не потрібно. 

— Ні, думаю мені варто хоча б комусь розповісти, — роблю великий ковток віскі і відчуваю сильне печіння, що згодом минає. — Я жодного разу не розмовляла про Амалі з кимось, крім психолога… Амалі моя молодша сестра, її було чотири коли вона загинула, — роблю ще ковток віскі. — Вона втопилася у озері Аннесі. 

— Скільки було тобі, коли це сталося? 

— Шість років, я на два роки старша. 

— Що саме сталося?

— Це було так давно, але я пам'ятаю все, ніби це сталося вчора.. ми всією сім'єю пішли на пляж, ніхто не хотів, але Амалі дуже просила, щоб ми пішли, тож мама піддалася на її вмовляння… все було добре, або я так думала. 

Мама дістала ковдру і постелила її на пісок, дістала рушники і поклала їх збоку. 

— Ваші рушники тут, — вказує рукою. — Не сидіть у воді надто довго, бо потім захворієте! 

Я вже зняла речі і була в одному купальнику, тато набував мій м'яч для гри у воді, а Амалі сиділа і копала щось у піску. 

— Що ти там робиш? — підходжу до неї. — Не підеш купатися? 

— Буду, але пізніше, — сестра була дуже зосереджена на розкопках.

— Тоді, я чекаю тебе у воді. 

Набираю розгін і плюхаюся у озеро, температура води приємна. Тут небагато людей, ніхто не ходить на цю частину пляжу, оскільки тут багато каміння, але вода тут набагато чистіша.

— Привіт, Бет! — до мене підпливає Джастін, ми разом ходимо у підготовчу групу. 

— Привіт, як тобі вода?

— Тепла. 

Далі ми про щось теревенили, геть неважливе, але тоді це було настільки важливо, що я не звертала увагу ні на Амалі, ні на батьків. Звернула я увагу лише тоді, коли мама почала кричати:

— Амалі!! 

— Вона дивилася на пірс і бігла у той бік, батько біг за нею, коли я повернула голову то помітила, як моя сестра з останніх сил тримається на поверхні, що було сил я поплила до неї, але ніхто з нас не встиг. — повертаю голову до Джерома, — Її тіло витягли рятувальники. Як я дізналася пізніше батьки сварилися, тому навіть не помітили, що Амалі пішла на той пірс, а я була надто зайнята Джастіном. 

— Ти ж розумієш, що це нещасний випадок? 

— Розумію, — ковтаю в'язку слину, — але якби я тільки не бавилася з Джастіном, а дивилася за Амалі.. 

— Чому ти жодного разу не говорила ні з ким, про Амалі? — пляшка Джерома була майже пуста, він вже був трохи п'яний.

— Тому що, батьків після її смерті ніколи не згадували Амалі… іноді я думала, що вони вирішили забути, що в них була ще одна донька, тож і сама жодного разу не згадувала її. 

— Тому ти боїшся заходити на другий поверх? — киваю.

— Я і в ті часи боялася, але вибору не було, мама починала злитися коли я просилася спати на дивані. 

— Хочеш підемо разом? 

— Ні, — доливаю собі випивки. — Я ще не готова до цього. 

— Якщо тобі потрібно буде, то я можу бути поруч в той момент, коли ти будеш готова. 

— Ти достатньо п'яний, Джеррі.

— Ти також. В тебе щоки геть червоні, — неочікувано він торкається моє щоки рукою. — Вибач, я не хотів… краще мені піти додому. 

— З ким ти побився у той день? — чоловік зупиняється і дивиться на мене. — На тобі було багато крові, але ти сказав, що вона не твоя.. 

— Я приймав участь у нелегальному бою, — сідаю назад на диван. — У минулому я боксер.

— То он чому в тебе таке шикарне тіло, — знову ляпнула зайвого.

— Тобі подобається? 

— Не розумію твого питання, — Джером починає посміхатися. — Ти виграв той бій? 

— Так, я виграв. 

— Чому пішов з боксу? — чоловік тяжко зітхнув.

— Давай ми поговоримо про це іншого разу, зараз нам обом потрібно поспати. 

Джером встає з дивану і збирає своє сміття. 

— Дякую, за цей вечір. 

— І тобі дякую, Беатріс, — Джером зникає за дверима мого будинку.

П.с. котики, не забувайте ставити ❤️ якщо вам подобається ця історія:) 

Дуже дякую за увагу до цієї історії ❤️