Читати книгу - "Пригоди. Подорожі. Фантастика - 89"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Хоча рівень Тітікаки нестабільний, та геологи підрахували, що він постійно зменшується. За рік на 2 міліметри. При таких темпах Тіауанако мусили б будувати на самому березі хіба що наприкінці палеогену, але ж людина з’явилася на Землі лише в антропогені. Хто ж тоді його збудував?
Все начебто вказує на те, що в околицях озера колись відбувся гігантський водний катаклізм. Важко сказати, що було його причиною, але немає сумнівів, що саме тоді приозерну (а може, морську?) частину міста поглинуло дно озера, і мусило це статися дуже давно.
Тіауананські дива
Але повернімося до Тіауанако. Масивні кам’яні блоки (найбільші вагою у 131 тонну!), величні статуї (одні вважають, що це місцеві правителі, інші вбачають у скульптурах богів), знаменита Брама Сонця, Брама Місяця, підземні піраміди, напівзруйновані палаци — усе це, за висловом американського професора Олдона Мейсона, “останнє місце на нашій планеті, де на археологів чекає величезне поле діяльності”.
Тіауанако, точніше його рештки, складається з кількох головних об’єктів. Один з них, лід назвою Каласасайя, зараз значною мірою реконструйований. І знову загадка: Каласасайя це — палац, храм, громадська споруда? Та й чим, власне, був увесь Тіауанако? Адміністративно-релігійним центром чи просто великим містом?
Каласасайя являє собою споруду на прямокутній платформі розміром 128X118 м, обнесену стіною. Вхід веде крізь велику кам’яну браму монументальними сходами.
Один із перших хроністів Перу, іспанець Сьєза-де-Леон, розповідав, що на внутрішньому подвір’ї був критий зал з великими порталами та вікнами. Його стіни й стеля були суціль оббиті мідними й бронзовими пластинами. V
На схід від Каласасайї розміщена ще одна споруда, значно менша за розмірами, проте не менш загадкова — напівпідземний храм.
Його стіни й стіни Каласасайї викладені однаково. По всьому периметру через рівні інтервали поставлено величезні кам’яні стовпи, а проміжки між ними замуровані гладенько обтесаними плитами. Ця схожість свідчить, що обидві споруди зводилися майже одночасно.
Посередині храму колись височіли статуї божеств, але під час розкопок у 1932 році їх знайшли вже поваленими.
Одну із статуй археологи назвали “Бородатий ідол”, бо навколо її рота було щось схоже на бороду й вуса (згодом виявилося, що то зображення золотої маски).
На південь від Каласасайї височить тіауанакська терасоподібна піраміда Акапана. Вчені й досі не дійшли єдиної думки щодо її призначення. Одні вважають, що піраміду було збудовано ще до виникнення міста, інші — що то просто пагорб, якому надали терасоподібного вигляду, а на його вершині знаходився храм, треті відстоюють думку, що на Акапані спочатку була військова фортеця для захисту міста. На самій верхівці піраміди збереглася невеличка штучна водойма, це вже якоюсь мірою заперечує природне походження Акапани. З вершини піраміди можна побачити інші споруди Тіауанако.
Найважливіша з них — терасоподібна будівля Пума-Пунку (Брама Пуми), хоча насправді ніякої брами немає. Пума-Пунку споруджено з величезних, інколи більш ніж стотонних блоків андезиту й сірого трахіту. Плити майстерно обтесані, що свідчить про досконалість мистецтва стародавніх каменярів. На вершині Пума-Пунку тіауанакські будівничі розташували жертовник, а весь об’єкт обпесли подвійною стіною. Дехто з археологів, спираючись на припущення щодо колишнього розташування Тіауанако на березі озера, пояснює наявність подвійної стіни в Пума-Пунку використанням цієї частини міста як портової. Саме звідси, напевно, відпливали у далекі подорожі тіауанакські місіонери, торговці й вояки. І саме сюди мали причалювати човни паломників, яких приводив у цю “Мекку Анд” культ головного божества Тіауанако.
Венеріанський календар?
Хтозна, може, зображення саме цього божества й збереглося в Тіауанако, і саме воно прикрашає найвідоміший з тіауанакських пам’ятників — Інка-Пунку (Браму Сонця). Вона розташована у північно-західній частині Каласасайї, витесана із десятитонного моноліту андезиту висотою в 2,73 м, товщиною у 40–60 см і з проходом розміром 1,8–0,8 м. Верхню частину брами прикрашає барельєф, над проходом знаходиться центральна постать якогось бога чи правителя з двома стилізованими скіпетрами в руках. Від її голови, яка зроблена майже на половину усієї фігури, відходять урізнобіч двадцять чотири промені, що закінчуються маленькими голівками ягуарів чи пум — тобто священних тварин. З очей статуї течуть сльози, — може, вони символізують життєдайну вологу? Саме ця велика голова, облямована променями, дає підставу думати про те, що брама вела до храму Сонця.
По обидва боки центральної постаті знаходяться вишикувані у три горизонтальних ряди сорок вісім фігур. Половина з них — люди з крильми, друга половина — птахи з людськими кінцівками. Всі вони припали на одне коліно, їхні погляди звернені на центральну постать. Нижче фігур споруду оперізує меандровий фриз, який і являє собою найбільшу загадку Брами Сонця.
На фризі вирізьблено одинадцять облич, ідентичних обличчю головної постаті, усі вони мають облямівку з двадцяти чотирьох променів. Артур Познанські висловив припущення, що це — закодований календар, причому центральна постать символізує не лише сонце, але й головний місяць етносу тіауанако — вересень, а решта фігур — інші одинадцять місяців.
Відомий радянський письменник-фантаст Олександр Казанцев вбачає у фризі також календар, але венеріанський. Він посилається на широко розповсюджену в Перу легенду про те, що колись на острів Сонця прибула з Венери у космічному кораблі богиня Орехона (Довговуха). Вона мала видовжену голову, довгі вуха, а на кожній руці по чотири пальці, з’єднані перетинками. Народивши кілька десятків дітей, Орехона повернулася на Венеру, а її діти поклали початок людству. Казанцев вказує, що більшість фігур у Тіауанако якраз і мають довгі вуха та по чотири пальці на кожній руці. Чотирипалі долоні також й у людино-птахів на Брамі Сонця. Проте ті відомості про Венеру, якими нині володіє наука, роблять “венеріанську” гіпотезу надто спірною.
Американський археолог Ештон висунув концепцію, за якою у кожному місяці цього незвичайного календаря було стільки днів, скільки променів навколо облич — тоді виходить, що кількість днів у році всього-на-всього 288… Іспанець Гарсіа Бельтран перекопаний, що ідеограми на голові центральної постаті Брами Сонця, безумовно, зображають космічний корабель.
Француз Марсель Бріон побачив у контурах барельефа обриси великих ящерів мезозою. Дехто з дослідників намагається знайти тут зв’язок з Атлантидою або Му. А в когось зображення фриза асоціюються зі схемою якогось пристрою або й навіть скафандром…
Найбільш зважені, на наш погляд, припущення з цього приводу висловлює французька дослідниця Сімоне Вайсбард. Вона погоджується з тим, що барельєфи являють собою найдавніший календар у світі, але це —
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригоди. Подорожі. Фантастика - 89», після закриття браузера.