Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Свято темних було у самому розпалі. Стрілки на годинниках щойно перевалили за опівніч і показували, що часу вдосталь для танців та веселощів. Вельможі продовжували обговорювати світлу принцесу та договір підписаний між ворогуючими імперіями. Знатні молодики кортіли поближче познайомитися з біловолосою німфою, що буквально зачаровувала їх своєю тендітністю та незаплямованною цнотливістю.
З поверненням до зали імператриці та світлої принцеси гості пожвавішали. Та з появою за кілька хвилин генерала, наміри багатьох з них стали нереальними. Леді Лессін почувши, що на неї чекає її коханий, з посмішкою переможиці подивилась на Луну і швидко покинула залу. 
– Чи можу я запросити світлу принцесу на танець? – запитав юнак з листовинням на обличчі та вражаюче теплими очима. Він був одягнений в короткий камзол вишитий золотом та короткі сапоги з золотими витинаннями.
– Якщо ясносвітла не буде проти, то я підтримаю ваше прохання, лорд Астан. – посміхнулась імператриця і кивнула маркізу Йордлейку.
Фірра дійсно поважала молодого маркіза, що був вірним імперії і показував приклад усім вельможам як треба уживатися зі світлими, як правильно вести торгівлю та мати справи з ворогом. Вона не відкидала його кандидатури на місце представника Темної імперії і ставила його в топ десяти темних наречених.
Музика запрошувала усіх охочих до умовного центру зали, щоб насолодитися помірними плавними рухами між двома танцюючими, до інтимності дотиків та звичної сексуальної граційності. Кілька сміливців вже вивели на танок молодиць і розпочинали кружляти по колу, окреслюючи межі дозволеного.
– Я не впевнена, – прошепотіла Луна, та все ж прийняла руку молодика, що схилив голову і легенько стиснувши свої пальці на пальцях принцеси, допоміг ії спуститися з підвищення.
– Я й сам не дуже знаю правила танцю. – підбадьорив лорд Астан і вивівши принцесу до танцювального поля, поклав обидві руки на її талію. – Але вдвох ми щось та вигадаємо!
– Дякую, – прошепотіла вона, посміхнувшись навзаєм.
Світла принцеса була добре підготованою до темного балу, вона вивчала усі танці обох імперій, адже була представницею вищого класу і не мала права зганьбитися своєю необізнанністю у чомусь. Танці, як і все інше, відрізнялися у Світлій і Темній імперіях. Якщо вальсування світлих було насичене легкістю, плавністю рухів та не мало жодного натяку на щільні контакти тіл, то у темних все було навпаки.
Луна ледве трималась від бентежної відвертості та близькості, хоча і відмітила тактовне відчудження свого кавалера, що намагався дотримуватись невеликої відстані між їхніми тілами. Це було незначне та майже не помітне дистанцювання, але воно було важливим для світлої принцеси. Вона вдячно дивилась в емоційно-стримане обличчя молодого маркіза, що вів її у танку.
Її шовковисте волосся роздмухувалось у такт кружляння і приковувало до себе захоплені погляди. Тендітна дівчина була нічим не гіршою за темних дам, що відверто насолоджувались пристрастю та виром похоті зародженої в повітрі. Та все ж світла принцеса була вищою за них у притаманній світлим цнотливості і граційно – коректною у танку звабливості.
– Ви чарівна партнерка, – підкреслив маркіз, стиснувши талію світлої принцеси і відірвавши її від підлоги, прокрутив в повітрі і поставив на місце. 
– І ви. – видихнула вона, опановуючи тремтіння.
– Чи ви вже придивились собі нареченого? – продовжував розмову маркіз, кружляючи по колу, ніби намагаючись відволікти світлу принцесу від сотень поглядів, що під прицілом розглядали її, чекаючи поки вона зробить помилку.
– Ні. 
– Чи можу я виставити свою кандидатуру? – маркіз посміхнувся, дозволяючи Луні помітити щербинку між зубами, яку він так соромився.
– Звісно, мілорде. – відповіла Луна. – Ми задля цього зібрані.
– Чи це правда, що Темніан відмовився виставляти свою кандидатуру? 
– Так, він не бажає змінювати меча на корону.
– Так, це наш принц. – засміявся маркіз, – Темніан такий Темніан! – молодик підхопив принцесу, проніс її у повітрі і коли опустив, притягнув до себе і ненароком торкнувся щокою її палаючої шкіри обличчя. Від такого неочікувано та вульгарного руху, Луна відхилилася корпусом назад, та все ж не змогла досягти належної відстані між їх тілами. – Вибачте мені, ясносвітла! – зрозумівши свою необачність, маркіз сам відшахнувся від партнерки по танцю, дозволяючи їй заспокоїти сполошене серце. – Я не втримався, ясносвітла, пробачте мені! Це майже неможливо тримати себе у руках поряд з вашою світлою аурою.
– Так, я розумію. – зітхнула світла принцеса і наргано посміхнулась до маркіза, що не зводив своїх очей з її губ. – Але не забувайтесь надалі! – попередила вона.
– Звісно, ясносвітла! – пообіцяв молодик і поступово пригальмував темп танцю.
Музика плавно завершила вальсування, переключаючись на ритмічну мелодію. 
– Дякую за танок, темний лорде! – виконавши кніксен, Луна поспіхом прибрала руки від маркіза, і швидко закрокувала до імператриці та генерала, що обговорювали танцюючих.
– Моя ясносвітла дитино, ви надзвичайна у всьому! – захоплено компліментувала імператриця. – до речі маркіз Астан має усі показники щоб стати хорошим кандидатом на місце нареченого! І його дім знаходиться на кордоні зі Світлою імперією, – вона прихилила голову, виказуючи маркізу свою похвалу і вдячність за те, що не осоромив імперію. – як ви могли здогадатися він є господарем Йордлейку.
– Так, найтемніша, я зрозуміла про що ви говорите. – відказала Луна.
– На мою думку, – втрутився генерал, – молодий маркіз не найкраща кандидатура для ясносвітлої принцеси.
– Ой, – закотивши очі, імператриця важко зітхнула, – тільки не починайте про своє, мій любий генерале! – і пояснила себе перед Луною. – Для графа Дарріо нема нікого кращого, ні, – вона задумалась і привівши думки до пуття, перефразувала, – нікого і ніколи не буде навіть на чверть схожого на Темніана.
– Це факт! – підтвердив слова імператриці сивий генерал. 
– Не в сімейних ділах. – позаду них почувся приємний голос.
Справа від Луни зявився молодий чоловік приємної зовнішності від якого різко пахло парфумами, що приховували алкогольний запах. Навіть не подивившись на людину, що стояла поряд, світла пинцеса упізнала старшого кронпринца Темної імперії. Марселіан протягнув кришталевий бокал з червоним вином, що він щойно наповнив для представниці світлих.
– Мій молодший брат можливо найкращий у військових справах, та як майбутній чоловік для світлої принцеси найгірша з кандидатур!
– Марселіан, – незадоволено обізвалась імператриця, перехоплюючи напій у свої руки, не дозволяючи Луні навіть торкнутися кришталю. – не можна так казати про брата!
– Не можна. – кивнув старший кронпринц і задоволено посміхнувся, насолоджуючись увагою гостей до своєї персони. – Я вже забувся яка атмосфера у цьому залі, коли проходять бали.
– Якби ви, мій любий сину, частіше приїздили додому, то не забули б про це! – посміхнулась Фірра і подивилась на Марселіана.
Первістку імператриці виповнилось тридцять літ. Він був гарним молодим чоловіком з притаманним усім темним мужніми рисами обличчя. Він був бажаним коханцем серед жінок і мав необчислюванну кількість сексуальних захоплень, з якими уміло прощався і забував про них. Старший кронпринц вважався одним з найкращих інструкторів сексуальних ігор і не цурався користатися такою славою.
Останні сім років старший намісник престолу жив у замку на схилі, де проводив шабаші з оргіями, бо не вважав за потрібне бути у імператорському домі, після того страшного інценденту з його молодшим братом. Він навіть не намагався повернути довіру маршала і жив у своє задоволення. Та почувши про договір підписаний між імперіями та кандидатуру виставлену світлими, був зацікавлений у знайомстві з нею.
Як і очікувалось, Марселіан як і всі темні чоловіки був приголомшлений красою світлої принцеси, від якої несло цнотою і хотів заволодіти таким скарбом. А для того щоб зробити це, йому прийшлося привести себе до ладу, та приїхати до імператорського палацу. 
Старший кронпринц мав підтягнуте тіло, що палало сексуальністю, і не цурався підкреслювати свої достоїнства. Сьогодні він був вдягнений у легку шовкову сорочку, що вільно лежала на його плечах, відкриваючи груди. Завузькі штані облягали його стрункі ноги, підкреслюючі пружні сідниці і погрозливо велике чоловіче достоїнство. Не маючи бажання скутувати свої рухи камзолами та накидками, принц надавав перевагу легкому вбранню.
– Я вирішив виставити свою кандидатуру. – спокійно сказав Марселіан.
– Що?! – імператриця здивовано подивилась на генерала, що ніяк не відреагував на слова старшого кронпринца; перевела погляд на світлу принцесу, яка піднявши підборіддя, вдивлялася у задоволене обличчя старшого кронпринца і врешті на Марселіана. – Ви серйозно, мій любий князе?
– Я вирішив схаменутися. – посмішка на пухких губах молодого чоловіка була яскравою та самозакоханою, підкреслювала його переможну позицію та наміри. – Чи я не є хорошою кандидатурою, пане генерале?
Граф Дарріо не відповів.
– Що ж, – імператриця торкнулася плеча Луни, прикликаючи її увагу до себе, не акцентуючи дивних відносин між генералом та старшим кронпринцем, – якщо така ласка мого старшого сина, то ось вам, моя ясносвітла дитино, дві кандидатури на руку і серце. Одна - маркіз Йордлейку та друга - старший князь Темної імперії.
– Чи це значить, що я повинна зараз вирішити? – несміливо запитала Луна, вдивляючись в гранатові очі імператриці.
– Ну що ви, моя ясносвітла! – відмахнулась Фірра. – у вас є два тижні на знайомство з кожним. – і душе стисло розповіла про плани, – три дні бали для вельмож і усіх достойних на вашу руку, потім візити домівок кандидатів, якщо буде ваша ласка на то, і індивідуальні вечері або денні поседеньки, і на передостанній день тижні, ви, моя ясносвітла, оберете одного з них. А в останній день вашого перебування у нашій імпеії, ми проведемо офіційні заручини.
– Але ж, маршал темної армії, – світла принцеса все ще недовірливо дивилась на імператрицю і намагалась зрозуміти наскільки погрозливі слова Темніана можуть бути реальними. – наказав вирішити все до завтрашнього дня.
– Моя люба, – Марселіан невічливо взяв світлу принцесу за руку, збентеживши її такою неофіційною розкутою поведінкою. – дозвольте запевнити вас, що слова мого брата не мають ніяких підстав! Він не буде вирішувати хто і як довго має право знаходитись в імператорському палаці! – старший кронпринц підніс долоню Луни до свого обличчя і торкаючись кожного тоненького пальчика своїми теплими губами, опустив останні на запястя дівчини.
Від такої поведінки старшого кронпринца, серце світлої принцеси заколотало з новою силою. Вона відчула слабкість в ногах і спалахи на шкірі. Невідомі бентежні відчуття розжеврювались внизу живота і спирали дихання. Луна хотіла зупинити цю муку і смикнула рукою, але Марселіан не дозволив їй звільнитися. Він продовжував безтактовно цілувати запястя принцеси, при цьому спостерігаючи за її реакцією як хижак, що вчепився у горло своєї здобичі.
– Марселіан! – призвала імператтриця, розширюючи свої темні зіниці, – що ти собі дозволяєш?
– Те, – дихаючи у шкіру запястя світлої принцеси, не відводячи захопленого погляду очей сповнених бажанням, старший кронпринц посміхався, – що не можуть дозволити інші.
Луна вже задихалася від тих дивних почуттів, що палали в її грудях, сковуючи її тіло і не дозволяючи відвести погляду від глибоких карих очей, які не мали жодного натяку на світло, та всеж були теплими і викликали довіру. Вона навіть не звернула уваги на те, що сама вже поводила себе недозволено для світлої принцеси, жриці Місячної долини та преставниці світлих. Вона занадто довго не відводила погляду і вперто дивилася в очі чоловіка, який насолоджувався тим, що утримував на собі її увагу.
Та якби не старався старший кронпринц, та утримати надовго увагу світлої принцеси не зміг. Усі присутні гості, що також встигли вловити хворобливу зацікавленність первістка імперії у світлій принцесі, були стурбовані криками що лунали за дверима у тронну залу. 
Жіночий вереск потужною хвилею пройшовся по тронній залі, як тільки важкі двері відчинилися від сильного поштовху. Вельможі, охорона і прислуга що стояли ближче до дверей розбіглися тієїж миті. Деякі з жінок падали, втрачаючи свідомість, у руки своїх кавалерів чи супроводжуючих їх чоловіків. З десяток хоробрих вихопили мечі з піхв і направили їх у сторону того, хто незворушливо продовжував знущання над закривавленим охоронцем.
– Врятуйте! – голосив чоловік, намагаючись повзти на животі у сторону трону. Його обличчя було залите кровю, що великими краплями тягнулась з рани на його голові. Ліва рука була порубана і висіла на кількох шматках шкіри, – Врятуйте мене, імператрице! – благав чоловік, продовжуючи намагання втікти від розгніваного кронпринца, що впевнено йшов слідом за ним, тримаючи в одній руці закривавлений меч, а в другій ліву руку відсічену по запястю.
– Темніан! – заревіла імператриця, і схопивши спідниці своєї сукні побігла вперед по щойно сформованому умовному коридору з гостей, що шокованими глядачами спостерігали за самосудом маршала. – Темніан! Зупинись! Заради темряви! Заради Темних потоків! – голосила Фірра, – Ні! Не вздумай! – вона виставила руки вперед, і заплющила очі, коли  лезо меча її молодшого сина увійшло у праве стегно охоронця. – Не в цьому залі! Не сьогодні! – благала вона.
Темніан насолоджувався криком болі, що вирвався з горла його жертви. Він кинув відрізану руку до ніг своєї матері, і поклавши обидві руки на рукоять меча, прокрутив його з силою, викликаючи жах в очах присутніх. Кронпринц на мить застиг, повільно подивився довкола себе, перераховуючи мечі, що були направлені на нього і хижо посміхнувся:
– Ви дійсно цього хочете? – запитав у сміливців, що відступаючи на крок, почали поспішно ховати мечі у піхви.
– Темніан! – заревів імператор, що щойно увійшов до зали. – Поясни себе! – важкі черевики зміщали на камяній підлозі увесь гнів розгніваного чоловіка, що привів із собою чотирьох імператорських тілоохоронців. – Поясни що за Темні потоки дозволили тобі судити цього бідолаху?
– Звісно, темнійший. – видихнув кронпринц, повільно витягаючи свого меча з плоті охоронця, що все ще молив про помилування. – Я поясню.
Темніан схопив свою жертву за чубок скривавленого волосся і потягнув на себе, і так само впевнено підніс до його горла свій меч. Перш ніж гостре лезо виконало своє призначення, маршал подивився на імператрицю, що холодним поглядом дивилась на нього. Вона вже не просила його зупинитися, бо зрозуміла, що це безглуздо. 
– Я не люблю коли чепають те, що належить мені! – проричав Темніан і пробігся очима по заціпенілих гостях, поки не перетнувся з блакитними очима світлої принцеси.
В цю мить лезо його гострого меча поволі перерізало горло, розсікаючи мякі тканини та випускаючи кров.