Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

Яка б красуня вона не була, а моїй інтуїції вона здається не сподобалася.

— Він після тренування, полетів крила розім’яти. Гадаю скоро буде, — спокійно відповіла я, під її пильним поглядом.

— Може пройдемо до будинку, гадаю дядько Осі вже приготував свою фірмову каву, — запропонувала я і вказала напрямок рукою.

Руда повернулася і поважно пішла до будинку, залишаючи мене саму.

— Маленькі мої, вже все добре. Не лякається більше, — звернулася я до квокчиків, що знов проявлялися з під різноманітних рослин у саду. Відповіли вони не дуже рівним писком.

Як би ви знали, як я стурбована подумала я пішла вслід за гостею.

На жаль я не придала уваги сверблячому відчути між лопатками, хтось спостерігав за всім, але невідомо звідки.

Хижий птах зайнявся з гілки яблуні і полетів геть, як тільки ми повернули на стежині.

Поручив Лізу домовику, я сховалася у кімнаті , потрібно прийти до тями та дістатися рятівного душу.

Рох вмостився вже на свої підстилці і дрімав, його хропіння було чути на весь поверх. От що за тварина нічого його не бентежить. А чи тварина вже? Най подумаю про це завтра. Зараз швидше в душ.

Прививши себе до ладу, зібравшись з думками, я пішла вниз. Вечеря сьогодні обіцяє були цікавою.

Вже спускаючись я почула голоси у вітальні, значить Богдан повернувся, а ще мені здалося чи говоривших більше.

З дверей я побачила Лізу та Богдана, а навпроти невідомого чорнявого юнака.

— Знаєш, як на відьму в тебе тут прохідний двір, жодного захисту, — звернувся він до мене приємним низьким голосом, а його зелені очі осудливо дивилися.

Мої щоки одразу стали червоними.

—Я якось не думала про це, — пролепотіла я під поглядом трьох пар очей.

" А я завжди про це казав, ти занадто необачна" пролунало в моїй голові, а ось і Рох спустився.

—Будемо це виправляти. До речі, я Андрій, — представився він підійшовши до мене.

"Боже, який він гарний, прямо як Балібей з Роксолани" ця думка промайнула в мене першою, а чим більше я на нього дивилася тим більше знаходила відповідностей з Лізою.

—Ви брат і сестра, — вигукнула я дивлячись по черзі на них.

— Так, тільки я вовк, весь у тата, — доволі гордо відповів він.

—Фрр, — пролунало від Лізи с широченною посмішкою.

—Устина, завтра подивиться, хто кращий з нас і точно визнає, що лисиці в лідерах, — доволі пихато сказала вона.

— Не звертай уваги, вони завжди такі, —подав голос Богдан, уважно спостерігаючи за мною.

"Ой вей, відьмо тут у тебе такі пристрасті вирують, гормони так і літають" пробився до мене Рох.

—Ти про що? — запитала я його подумки.

— Дівчина, я довго живу в цьому світі і тут скоро почнеться така драма, турецькі серіали відпочивають, — відповів Рох.

Я знайшла поглядом кролика і поглядом намагалася зрозуміти про що він.

Його мордочка залишалася спокійною тільки носик з білою цяточкою активно ворушився.

Гучний голос Дядька Осі пролунав неначе з усіх кутів будинку

— Вечеря вас чекає, а я повторюю тільки один раз. Не поквапитися усе щезне!

Нам не залишилося нічого іншого, як послухати його, тим паче чорний хвостик уже зник за дверима.