Читати книгу - "Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського"

Франческо

Мені видається, я знав багатьох – і себе до таких зараховую, – кого ніщо так не гнітить, як нездатність скинути з себе ярмо власних вад, хоча все життя вони докладають до цього найбільших зусиль. Тому, не заперечуючи положення стоїків, можна стверджувати, що чимало людей, всупереч своїй волі, глибоко нещасні, хоч усім серцем прагнуть протилежного.

Августин

Ми дещо відхилились від теми, але потроху починаємо повертатись до початкового питання, якщо тільки ти не забув, про що нам ішлося.

Франческо

Мало не забув, але тепер починаю пригадувати.

Августин

Я мав на думці розтлумачити тобі, що першою сходинкою на шляху з тісноти смертної юдолі до вищих сфер є зосереджені роздуми про смерть і мізерність людську; а друга сходинка – це пристрасне прагнення і намагання піднестись. За наявності цих двох умов я обіцяв тобі легке досягнення мети, до якої спрямовані наші прагнення; якщо тільки ти й досі не тримаєшся інших поглядів.

Франческо

Я б не наважився висловлювати жодні заперечення, оскільки з юних років у мене складалось дедалі твердіше переконання, що коли мої погляди в чомусь розходяться з твоїми, то ясно, що помиляюсь я.

Августин

Облиш, будь ласка, лестощі. Бачу, ти звик погоджуватися з моїми словами не стільки за їхню переконливість, скільки з поваги до мене, тому даю тобі право казати все, що тобі заманеться.

Франческо

Хоч і з трепетом, однак скористаюся з твого дозволу. Про інших людей не казатиму нічого; але я сам, – нехай підтвердить присутня тут, яка незмінно бувала свідком усіх моїх вчинків, і тебе теж нині закликаю у свідки, – як часто я розмірковував про свою мізерність і про смерть і якими потоками сліз я намагався змити з себе бруд гріховності! Але спроби ці, як бачиш, донині залишаються марними, про що я знов-таки не можу говорити без сліз. Саме цей особистий сумний досвід спонукає мене оскаржити безперечність твого твердження, нібито жодна людина не впадає у жалюгідний стан попри власну волю, нібито нещасним є лише той, хто хоче бути нещасним.

Августин

Мені віддавна знайомі ці нарікання, і, гадаю, вони ніколи не припиняться. І так само після стількох марних спроб переконати тебе я не припиню наполягати, що ніхто не може зробитись і залишатись нещасним всупереч своїй волі. Та, як сказав я ще на початку, людям властива хвороблива і причеплива схильність до самообману, згубнішої за яку немає нічого в житті. Цілком виправданими бувають побоювання щодо хитрощів з боку хатніх рабів, оскільки звичка довіряти їм послаблює здорову обачливість господарів, а крім того, їх звичний улесливий голос пестить ваш слух, усуваючи будь-яку недовіру: дві обставини, що не стояли б на перешкоді обачності у стосунках зі сторонніми. Наскільки ж більше слід вам побоюватися своїх власних хитрощів, оскільки і любов, і довіра, і звичка в цьому випадку набагато більші, зважаючи, що кожна людина цінує себе вище, ніж насправді варта, і любить себе більше, ніж належить; та й відділити обманутого від обманщика тут неможливо.

Франческо

Ти сьогодні часто вживаєш ці слова. Проте, наскільки сам пам’ятаю, я ніколи не обманював себе. Нехай би тільки інші не обманювали!

Августин

Ти зараз найбільше обманюєш себе, хвалячись, нібито ніколи цього з тобою не траплялось. Але я не настільки низької думки про твій природний розум, щоб повірити, буцім ти, розваживши вдумливо, сам не впевнишся, що ніхто не стає нещасним інакше, ніж з власної волі – а саме навколо цього положення точиться вся наша суперечка. Отже, скажи мені, будь ласка… але поміркуй як слід, щоб відповідь твоя спиралась на істину, а не на