Читати книгу - "Часу немає, Рустем Халіл"

Едем відірвався від книжки. 

— Ти контролюєш його тіло, його пам’ять, і робиш те, чого не міг би зробити у своєму. І ложечка чорної ікри на цій порції суші — людина, чиє місце ти займеш, може володіти величезними можливостями. Владою, багатством, славою, харизмою або таким ступенем сексуальності, що жодна жінка не зможе відмовити. А може, у тебе нестандартні фантазії щодо цього. Опинитися в тілі найсильнішого футболіста й відчути, як ноги самі ведуть гру, як м’яч, підкорений твоїй волі, летить у куток воріт, а трибуни ревуть. Стати хірургом і за операційним столом зрозуміти, що складний механізм людського тіла для тебе — розгорнута книжка, і хитра операція дається тобі без будь-яких зусиль… Про що ти мріяв у дитинстві? 

Едем відвернувся до книжкової полиці й узявся переставляти книжки за розміром: від найгрубіших до кишенькових. 

— Щоб батьки пишалися мною. 

Саатчі набрав повітря для наступного спічу, але після відповіді Едема так і завмер із роззявленим ротом. 

— А технічно? — спитав Едем. Він виставив усе як слід, але не обертався до дзеркала, продовжуючи погладжувати подушечками пальців корінці книжок. 

— Технічно… — білки очей Саатчі посвітліли. — Щодо пам’яті: достатньо буде схотіти щось пригадати, як чуже знання одразу ж прийде. Якщо ж говорити про характер — то це як кава з вершками. Твій характер і модель поведінки — це кава, а аватара — вершки. Відділити їх уже не можна, але кава — завжди основа. Якщо ти вчиниш щось таке, що не узгоджується з характером і принципами цієї людини, повернувшись у свій розум, вона вирішить, що вчора її обмарило, що вона дала слабину або щось схоже. Але твої власні спогади не залишаться в її голові — про це можеш не турбуватися. Схочеш дати аватару більше волі — випий чогось міцнішого, але навіть тоді він не матиме вирішального контролю над тобою. Бонус до цієї пропозиції — технічне обслуговування. Будуть запитання — знайди дзеркало і поклич мене. 

— Скільки часу я зможу провести в чужому тілі? — в обороні Едема розповзалася тріщина. 

— Одна людина — один день. 

— Один день — це ніщо. Сенс був би, аби йшлося про рік. 

— Рік у чужому тілі? Та ти знову схопишся за пістолет! 

— Ти сам знаєш, що це погана угода, — заявив Едем і пішов на кухню. Йому не завадила б кава і, оскільки самогубство не вдалося, щось перехопити. Знайшовши тільки розчинну, Едем вимкнув електрочайника й відчув себе учасником театру абсурду, який намагається протистояти хаосу, що його оточує, за допомогою простих і буденних вчинків. 

У холодильнику знайшлася остання упаковка вершків. Едем не вилив у чашку всю порцію, тільки капнув, і поспостерігав, як біла пляма начебто щезає в напої, — після цього каву однозначно чорною вже не назвеш. 

Саатчі терпляче очікував на свого співбесідника в коридорному дзеркалі, і, як почав підозрювати Едем, у всіх дзеркалах квартири. Побачивши в Едемових руках чашку, він потягнув ніздрями, наче дзеркало могло пропускати запахи, і засмутився. 

— Розчинна, — сказав розчаровано і додав: — Сто років не пив кави, а тут таке. 

— А мені пропонуєш лише один день, — одразу ж парирував Едем. 

Саатчі посерйознішав, провів рукою по грудях, і магічним чином на його сорочці з’явилася вузька оранжева краватка. 

— Маєш рацію. Досить дурниць. Ось тобі хороша угода. Остаточна, — в очах Саатчі з’явилися відблиски полум’я. — Чотири дні в тілах чотирьох людей. Трьох визначаю я, вибір останнього — за тобою. Мій вибір буде шаблонним, адже шаблон — це закріплений традицією ідеал: слава, багатство, влада. Ми обоє знаємо, що пропозиція добра, тому добре подумай. Якщо тебе вона не влаштовує, я щезну, а ти можеш доживати останні дні на лікарняному ліжку. 

Едем уявив: а якщо все це правда? Якщо це не гра хворого розуму, не влаштований кимось розіграш? Якщо по той бік дзеркала — справді джин, і озвучена ним пропозиція — реальна? Слава, багатство і влада. Ні того, ні другого, ні третього в Едема зроду не було. І тепер він міг спробувати все це по черзі. Треба грати тими картами, що в тебе на руках, — сказав сьогодні Артур. Та зараз Едемові пропонували руку з козирями. 

— Отже, вибір четвертого — за мною? 

Саатчі поважно кивнув, ніби згода Едема була дрібною формальністю. 

— Можеш вибрати, у чиєму тілі хочеш опинитися на четвертий день — або зараз, або пізніше. 

— Пізніше, — вимовив Едем і тільки потім усвідомив, що це була згода. 

Саатчі махнув рукою, і в його руці виник сувій. Джин розгорнув його, лизнув пальця і приклав до лівого нижнього кута. 

— Договір, — Саатчі повернув сувій до Едема і притиснув зі свого боку скла. У кутку чорнів відбиток, ідентичний із людським. Праворуч лишалося місце ще для одного. 

Із відчуттям, наче встромляє руку в пащу до тигра, Едем торкнувся дзеркала великим пальцем. Воно виявилося стерпно гарячим. На палевому полі сувою закарбувався його відбиток. 

— Договір, — мовив Едем. 

Полум’я в погляді Саатчі щезло, очі знову перетворилися на відшліфований графіт. Джин розгорнув сувій. Помітивши нитку, що визирала з вивороту краватки, він підчепив її й витягнув довгенький шматок. Цією оранжевою ниткою Саатчі перев’язав договір і помахав ним. 

— Одне запитання, — зупинив його Едем. — Розкажи, а що там, у Раю? 

— Кортить дізнатися, що ти втратив… — у кутиках губ джина з’явилися зморшки, що перетворили його на мрійника. — Хотілося б сказати, що в Раю немає знуди, а ріки наповнені не молоком, а натхненням. Що в Раю ти можеш займатися своєю улюбленою справою. Не тим, на що тобі довелося вивчитися, не тим, що давало тобі гроші, а улюбленою справою, яка дає насолоду. Що на твоєму годиннику — нескінченність, аби відточити цю справу до досконалості…, але поряд — душі, які мають фору в сотні, а то й тисячі років на те ж саме, — спробуй зробити краще за них. Хотілося б розповісти про все це, але, на жаль, джини не мають права розголошувати інформацію найвищого рівня секретності. 

Саатчі розпрямив краватку, що збіглася через витягнуту нитку, клацнув пальцем — і щез, залишивши на згадку про себе лише нагріте скло. 

Тепер із дзеркала на Едема дивилася людина, яка щойно заплатила за угоду власною душею. 

Над важким гроном налитого червоним нектаром винограду кружляв джміль. Виноградник був повсюди, куди