Читати книгу - "Похибка першого типу, Invisibility mask"

— Раніше не бачила тебе тут, - звернулася до мене Еві, коли ми сіли за столик.

— Я тільки тиждень як перевелася, - зітхнула я, хоча цей тиждень відчувався як ціла вічність.

— Ну, тоді зрозуміло, - кивнула вона. — Що вивчаєш?

— Психологію. А ти? - Телефон сповістив про нове повідомлення, але я вирішила відкласти його на потім, щоб не відволікатися від розмови.

— Менеджмент, - усміхнулася Еві, надпиваючи чай. — То ти плануєш лікувати людські душі?

— Схоже на те, - відповіла я, подумавши, що спершу мені варто подбати про власну.

— О, чорт, хіба вони не повинні були повернутися наступного тижня? - раптом обурено вигукнула Еві, і я перевела погляд у напрямку, куди вона дивилася.

Лео та ще двоє хлопців йшли у наш бік. Боже, тільки цього не вистачало. Ледве я знайшла когось нормального, як це щастя закінчилося занадто швидко. Я не знала тих двох, що були поруч із ним, але вони здавалися такими ж зарозумілими, як і сам Лео.

— Кохання всього мого життя, хіба я не заслуговую на обійми та поцілунки після такої довгої розлуки? - один із хлопців звернувся до Еві, розкриваючи обійми. Судячи з усього, вони зустрічалися? Її невдоволений вираз обличчя якось не в’язався з його театральною ніжністю, але, якщо він схожий на Лео, її реакція була більш ніж зрозумілою.

— Ашер, цирк давно поїхав, а ти досі тут? - із сарказмом промовила Еві, окинувши його крижаним поглядом.

Ашер, як я дізналася з їхньої розмови, був трохи нижчим за Лео, з яскраво-зеленими очима та темнорусявим волоссям. Він виглядав веселим, але в його погляді відчувалась холодна стриманість, що створювала дивний контраст із його безтурботною поведінкою. Я на мить замовкла, не знаючи, що думати про цю всю сцену.

— Ммм, а хто ця чарівна незнайомка поруч із тобою, Еві? - карі очі третього хлопця ковзнули до мене з легким інтересом, і його безтурботна усмішка на мить розвіяла незручність.

— Тримай свій язик і всі інші частини тіла подалі від мого кошенятка, - нарешті, Лео перервав їхню розмову, сідаючи поруч зі мною так, ніби це було його місце. В його голосі звучала невимушеність, але одночасно в ньому відчувався натяк на власність, що лише підкреслювало його погляд, який був прикутим до мене.

— Кошенятко? Вау, мила незнайомка, що ти зробила з цим айсбергом? До речі, я Макс, скорочено від Максиміліан, - він протягнув мені руку, але Лео, немов хижак, відкинув її, притягуючи мене до себе за талію.

Я перевела обурений погляд на нього, опинившись між його ніг ти притискаючись до його пресу. Боже, він і справді був як стіна, Лео виглядав худим, але його прес чітко відчувався і я зловила себе на думці, що хотіла б провести рукою по ньому. Що за маячня? Це так чай вдарив мені у голову?

— Що ти робиш? - шепотом запитала я, намагаючись вирватися з залізної хватки його рук.

— Чшш... я скучив, хіба ти не скучила, Янголе? - прошепотів він мені на вухо, так тихо, що це чули лише ми двоє, прикусуючи мочку.

Мурашки пробігли по моєму тілу, і я не могла пояснити цю реакцію навіть сама собі. Його слова лунали в мені, мов таємний код, розбурхуючи невідомі почуття. Здавалося, навколо нас світ зник, залишивши лише цю спекотну миттєвість, коли все, що мало значення, було лише між нами.

Я вже збиралася щось відповісти йому, коли мій телефон знову завібрував. Можливо, це була мама, і я вирішила перевірити повідомлення, щоб не ігнорувати її. Тим більше, мені потрібно було переключитися, поки мій розум не втратив залишки розсудливості.

Алекс: Я також скучив за часом разом, можливо, зможемо якось зустрітися?

Боже, я і забула, що написала йому вчора. Це було зроблено на емоціях і зараз я почувала себе жахливо, усвідомлюючи, що намагалася використати його, щоб викинути із голови будь-які думки про Лео. Так, я і справді сумувала за Алексом, але не в тому сенсі, що і він..

— Нічого не відповіси йому, мила? - раптово запитав Лео, його руки стискали мою талію ще сильніше, повертаючи мене до реальності.

Чорт, він бачив повідомлення. Його права рука полізла під мою футболку ледь помітно, і я усіма фібрами своєї душі відчувала, що нічим хорошим це не закінчиться.