Читати книгу - "Один тиждень і назавжди, Alina Pero"

— Ти не сказав, куди ми їдемо, — пробурмотіла Марта, пристібаючи ремінь безпеки.
— А ти любиш знати все наперед?
Вона кинула на нього скептичний погляд.
— З тобою? Було б непогано.
Олексій усміхнувся, рушаючи з місця.
— Але ж так цікавіше.
Марта зітхнула, переводячи погляд у вікно.
— І куди цього разу?
— Довіра, Марто. Це твій урок на сьогодні.
— Ти жартуєш?
— А ти як думаєш?
Вона закотила очі.
— Я думаю, що в якийсь момент це закінчиться тим, що я вистрибну з літака без парашута.
Олексій засміявся.
— Я поки не настільки жорстокий.
— Поки?
Він не відповів, але його усмішка не обіцяла нічого хорошого.
*****
Коли вони зупинилися біля пристані, Марта підняла брови.
— Серйозно?
Перед нею стояла яхта, освітлена м’яким світлом гірлянд.
— Святкуємо, пам’ятаєш? — промовив Олексій.
— Ти справді влаштував вечерю на яхті?
— Хотів щось особливе.
Марта не знала, що сказати.
Це було… красиво.
— Ходімо, — сказав Олексій, простягаючи їй руку.
Вона вагалася лише секунду.
А потім узяла його долоню.