Читати книгу - "Один тиждень і назавжди, Alina Pero"

 Коли Марта ступила на палубу, її перше відчуття було таким… ніби вона потрапила у фільм.
М’яке світло гірлянд, легкий бриз із води, тиша, що огортала їх немов ковдра.
Вона обернулася до Олексія.
— Ти завжди так підходиш до “святкування”?
Він ледь усміхнувся.
— Ти ж знаєш, я не люблю банальні речі.
— Ну, це точно не банально, — пробурмотіла вона, проводячи пальцями по теплому дереву поручня.
Вони пройшли до столу, де вже чекала вечеря.
— Це все ти організував? — запитала Марта, сідаючи.
— А ти думала, я просто запропоную піцу в коробці?
— Ну… це було б у твоєму стилі.
Олексій засміявся.
— О, як же ти помиляєшся.
Вона усміхнулася й зробила ковток вина.
— Що далі?
Олексій нахилився ближче.
— Насолоджуємося моментом.
Його голос був тихим, але від нього по шкірі пробігли мурашки.
Марта відчула, як її серце починає битися швидше.
І вперше вона не хотіла тікати від цього відчуття.