Читати книгу - "Небесний Легіон, Наталія Глушко"

— Це за вашу допомогу.

— А можна ще грамоту, бажано з гарним текстом про нашу неймовірну жертовність?— запитав Лорін.

—  Пробачте,—  відповів чоловік, у мене є лише гроші.

— Тримайте собі, нема медалі— не хочу грошей! —  з єхидством відповів Лорін, повертаючи гроші власнику каравану. 

— Хоча, якщо у вас знайдеться трохи їжі,  ми не відмовимося.

Власник каравану швидко кинувся до підводи і дістав звідти дві  буханки хліба і кілька шматків сиру. 

— Звісно, візьміть, у нас вдосталь їжі. Ще раз дякую за вашу допомогу. 

—Їжі вдосталь, фортуни малувато — знову віджартувався Лорін.

— Лоріне,— пробурчала Ріанель, повертаючись до свого коня.— Інколи мені здається, що ти жартуєш навіть у сні.

— Так, і часто дуже вдало, — він підморгнув,        застрибуючи в сідло.— Ну що, в Делар?

— Так, але без зупинок на чергові "героїчні пригоди", — відповіла вона, рушаючи вперед.

— Як скажеш, але я все одно не можу обіцяти, що доля відпустить нас без чергового комічного епізоду.

В супроводі чергової словесної перепалки, вони знову рушили дорогою в  Делар, піджовуючи на ходу чесно зароблену їжу.