Читати книгу - "Фундація"

Гардін був абсолютно впевнений, що його відсутність під час попередніх переговорів цілком влаштовує Піренна.

Але він таки знайшов Піренна в цьому крилі цього ж таки поверху, просто відчиняючи кожні двері. Штурхнувши чергові двері, Гардін з вигуком «Ах!» на вустах зайшов у темну кімнату. Силует хитромудрої зачіски лорда Дорвіна було важко не помітити на фоні освітленого екрана.

Лорд Дорвін підвівся:

— А, Гагдіне. Ви, безсумнівно, нас шукали? — Він простягнув свою тютюнницю (занадто декоровану й погано зроблену, як устиг помітити Гардін) і отримав увічливо відмову. Лорд узяв дрібку тютюну й люб’язно усміхнувся.

Піренн насупився, але Гардін зустрів його порожнім, байдужим виразом обличчя.

Запала мовчанка, яку порушив єдиний звук — стукіт кришки тютюнниці лорда Дорвіна. Він відклав її вбік і сказав:

— Ця ваша Енциклопедія, Гагдіне, велике досягнення. Наспгавді, це подвиг, який можна віднести до найвеличніших досягнень усіх часів.

— Більшість з нас погодяться з вами, мілорде. Однак це досягнення ще не завершене.

— З того моменту, як я побачив ефективність вашої Фундації, у мене немає жодних побоювань з цього приводу. — І він кивнув Піренну, який задоволено вклонився.

«Ну просто вечеря любові», — подумав Гардін.

— Я не скаржився на відсутність ефективності, мілорде, скоріше, на надмірну активність з боку частини анакреонців — хоч і в іншому та більш руйнівному напрямку.

— А, так, Анакгеон. — Він недбало махнув рукою. — Я щойно звідти повегнувся. Найбільш вагвагська планета. Абсолютно немислимо, як люди можуть жити в таких умовах. Відсутність найелементагніших вимог для культугної людини, відсутність найголовніших згучностей та комфогту — цілковита застагілість, де вони…

Гардін сухо перервав його:

— На жаль, анакреонці мають усі основні засоби, необхідні для ведення війни й руйнувань.

— Годі, годі. — Схоже, це роздратувало лорда Дорвіна, можливо, тому, що його перервали на півслові. — Але, знаєте, ми це питання загаз не обговогюємо. Спгавді, я теж зі свого боку стугбований. Доктоге Пігенн, а ви не покажете мені дгугий том? Будь ласка.

Світло вимкнулося, і наступні півгодини Гардін міг також полетіти на Анакреон, оскільки на нього не звертали анінайменшої уваги. Книга на екрані мало що означала для нього, і він не намагався її читати, але лорд Дорвін у цей момент не на жарт розхвилювався. Гардін помітив, що від хвилювання він навіть перестав гаркавити.

Коли світло знову ввімкнули, лорд Дорвін сказав:

— Дивовижно. Спгавді дивовижно. Ви, Гагдіне, часом не цікавитеся агхеологією?

— Що? — Гардін відволікся від роздумів. — Ні, мілорде, не сказав би. Я планував стати психологом, а врешті-решт став політиком.

— Ах! Без сумніву, цікава наука. Гозумієте, я сам, — він узяв чималеньку дрібку тютюну, — бавлюся агхеологією.

— Справді?

— Його світлість, — утрутився Піренн, — дуже добре знайомий з цією галуззю.

— Ну, можливо, можливо, — благодушно відповів його світлість. — Я згобив жах як багато в науці. Спгавді, дуже добге в цьому гозбигаюся. Я пегечитав Джагдуна, Обіясі, Кгомвілла… гозумієте, всіх їх пегечитав.

— Я, звичайно, чув про цих авторів, — сказав Гардін, — але ніколи їх не читав.

— Вам вагто колись це згобити, мій любий дгуже. Це колись повернеться вам стогицею. Що ж, я вважаю, що точно вагто було полетіти сюди, на Пегифегію, щоб побачити цей примігник Ламета. Не повігите, у моїй бібліотеці жодного немає. До гечі, доктоге Пігенн, ви не забули пго свою обіцянку — згобити для мене копію з цієї книжки до того, як я поїду?

— Ви повинні знати, що Ламет, — самовпевнено продовжував канцлер, — дає нове й цікаве доповнення до моїх знань пго «питання походження».

— Яке питання?

— «Питання походження». Ви точно мусите знати, що існує думка, що спочатку людська гаса займала лише одну планетну систему.

— Ну так, я це знаю.

— Звичайно, але ніхто не знає, що це була за система, — знання пго це загубилися в темгяві віків. Однак існують теогії. Одні називають Сігіус. Інші наполягають на тому, що це Альфа Центавга, або Сонце, або 61 у сузіг’ї Лебедя — як бачите, усе в сектогі Сігіуса.

— І що каже Ламет?

— Ну, він іде абсолютно новим шляхом. Він намагається показати, що агхеологічні знахідки на тгетій планеті Агктугіанської системи свідчать, що людство існувало там до появи будь-яких ознак космічних подогожей.

— І це означає, що ця планета є місцем народження людства?

— Можливо. Я повинен уважно вивчити його і зважити докази, перш ніж зможу сказати напевно. Потгібно згозуміти, наскільки надійні його спостегеження.

Гардін трохи помовчав, а потім сказав:

— Коли Ламет написав свою книгу?

— О, пгиблизно вісімсот гоків тому. Звичайно, він спигався в основному на попегедні гоботи Гліна.

— Тоді навіщо покладатися на нього? Чому б не полетіти на Арктур і не вивчити знахідки самому?

Лорд Дорвін підняв брови й поспіхом узяв чергову дрібку тютюну.

— Навіщо, для чого, мій любий дгуже?

— Звичайно ж, для того, щоб отримати інформацію з перших рук.

— Але яка в цьому потгеба? Це неймовігно обхідний та безнадійний метод отгимання інфогмації. Ось подивіться, у мене є гоботи всіх стагих світил — великих агхеологів минулого. Я погівнюю їх одне з одним, угівноважую гозбіжності, аналізую супегечливі твегдження і вигішую, що ближче до істини, та пгиходжу до висновку. Це науковий метод. Пгинаймні, — зверхньо сказав він, — я так вважаю. Це було б настільки спгощено — летіти на Агктуг або, напгиклад, на Сонце й гухатися там навпомацки, коли стагі майстги вивчили це питання набагато кгаще, ніж ми могли б сподіватися згобити.

— Розумію, — ввічливо пробурмотів Гардін.

— Мілорде, — звернувся Піренн, — нам уже час повертатися.

— Так, мабуть.

Коли вони виходили, Гардін раптом спитав:

— Мілорде, можна вас запитати?

Лорд Дорвін усміхнувся й підкреслив свою відповідь милостивим помахом руки.

— Звичайно, мій любий дгуже. Буду гадий вам допомогти. Якщо я можу вам якось допомогти своїми скгомними знаннями…

— Це не зовсім стосується археології, мілорде.

— Ні?

— Ні. Мене цікавить ось що. Торік ми на Термінусі дізналися про вибух ядерного реактора на п’ятій планеті Гамма Андромеди. Ми отримали лише загальний обрис аварії, без подробиць. Мені цікавить, чи не можете ви сказати, що саме там сталося.

Обличчя Піренна перекосилося.

— Я дивуюся, як можна дратувати його світлість питаннями, що не стосуються справи.

— Навпаки, доктоге Пігенн, — заступився за Гардіна канцлер, — усе в порядку. У будь-якому випадку, тут мало пго що можна сказати. Гозумієте, електгостанція дійсно пегежила вибух геактога і це спгавді була катастгофа. Я вважаю, що можна говогити пго гадіаційне забгуднення. Наспгавді угяд сегйозно гозглядає можливість запговадження жогстких обмежень на безсистемне викогистання ядегної