Читати книгу - "Книга пітьми , Kiolipria"

Віллі стояв на порозі нового світу, що розгорнувся перед ним після того, як дім, нарешті, розпався. Простіше кажучи, його більше не було. Бібліотека зникла, темрява і тіні теж зникли. Але в ньому залишалася порожнеча. Відчуття, ніби він залишив частину себе десь в тому домі, не давало йому спокою.

Ярмадіна йшла поруч, але її погляд був спрямований далеко попереду, а не на нього.

— Що тепер? — запитав Віллі тихо.

— Ми повинні зрозуміти, чому ти був частиною цього всього, — відповіла вона. Її голос був спокійним, але з підкресленою важливістю. — Що ти для цього дому? Чому саме ти?

Віллі відчув, як його серце прискорюється. Ще до того, як вони вийшли з дому, йому вже не раз доводилося питати себе це питання. Але тепер він мусив знайти відповідь.

Вони продовжували рухатись вперед. Навколо них була порожнеча, як після великої бурі, коли все ще вібрує від розламу. Час ніби зупинився. Але щось всередині Віллі, ціла частина його душі, почала нарешті відчувати розрив. Цей світ більше не був таким, як раніше. І він вже не був таким, як до цього.

— Я не розумію, — він зупинився на місці, обернувшись до Ярмадіни. — Чому я? Чому я опинився в цьому домі? Може, це була просто випадковість?

Ярмадіна зупинилася поруч, її очі були глибокі, як ночі, в які вони потрапляли.

— Це не випадковість. Це частина великої гри. І ти в ній більше, ніж просто гравець. Ти частина того, що сталося тут. Ти був обраний.

Віллі відчув, як його серце пропустило удар.

— Обраний? Але я ж… я був просто хлопцем, який намагався втекти від своїх проблем. Як я міг бути частиною всього цього?

Ярмадіна зробила крок вперед, її погляд був твердим і проникливим.

— Те, що сталося з тобою, не випадково. Це частина твого шляху. Ти був обраний, бо в тебе є сила, яку навіть ти сам не повністю усвідомлюєш. І ця сила була потрібна дому.

Віллі відчув, як у його грудях стискається щось важке.

— Я? Яким чином?

Ярмадіна задумалась, наче в її голові виникли картинки, яких Віллі не бачив.

— Віллі, коли дім створювався, він шукав когось, хто міг би стати його "серцем". Хтось, хто може зв'язати всі ці частини, всі ці різні світи. І ти… Ти був тим, кого дім вибрав.

Віллі відчував, як його ноги трусяться. "Серце дому"? Це мало звучати як прокляття.

— Яким чином я пов'язаний із цим?

Ярмадіна підійшла до нього і тихо промовила:

— Ти не просто випадково потрапив сюди. Ти є частиною експерименту. Ти був ключем, потрібним, щоб все це відкрити. Те, що ти пережив, те, що ти відчув… усе це було необхідно, щоб дім зміг існувати. Ти є частиною цього циклу, частиною цього хаосу.

Віллі не міг повірити своїм вухам. Як це все можна було так просто пояснити?

— Це не може бути правдою. Як я міг бути таким важливим? Я просто…

Він замовк, бо почав розуміти: все те, що сталося, не було випадковістю. Все було частиною більшого плану, і він був тим, хто мав привнести в нього останню частину. Той, хто мав зрозуміти і розірвати цей цикл.

— Віллі, — Ярмадіна нахилила голову, — тобі треба прийняти свою роль. Ти не просто свідок. Ти… ти є тим, хто має це закрити.

Віллі глибоко вдихнув і оглянувся навколо. Всі ці спогади, всі ці моменти — чи був він готовий прийняти свою долю?

— Я… я зрозумів. — Він підняв голову і глянув на Ярмадіну з новим усвідомленням. — Моя роль — це не просто вижити. Це зупинити це.

Ярмадіна кивнула.

— Ти не один. Ти не маєш це робити сам. Але ти мусиш зробити цей крок.

Віллі відчув, як на нього лягає тяжке навантаження, але в той же час він відчув, що це його вибір. І він не може відмовитися від нього.

— Я готовий, — сказав він тихо.

І разом з Ярмадіною вони вирушили вперед, знаючи, що на них чекає ще один великий вибір.
ks...​