Читати книгу - "Сторіс нашого життя, MissStory"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вони звикли до позитиву.
До «ви такі круті!», «обожнюю вас!» і навіть до «Катя — моя кумира!» (хоча Катя підозрювала, що це писала її ж молодша сестра з маминого акаунта).
Але цього ранку, прокинувшись із думкою перевірити статистику, Саша завмерла.
— Емм… дівчата, у нас… ананас.
— Ти про сніданок? — озвалась Маша.
— Ні. Про коментар.
Під новим відео з’явилось ось це:
«Далі що? Діти в лосинах грають у блогерів? Соромно дивитися!»
— Хто взагалі таке пише? — вигукнула Поліна. — Діти в лосинах?! Та ми тренуємось по 5 днів на тиждень!
— У мене три мозолі на руках і два на серці! — драматично додала Влада.
Катя, звісно, вирішила «не звертати уваги».
— Це заздрість. Бо не всі мають стиль KatyaStyle.
Але Саша мовчала. Вона дуже старалась над тим відео. Монтувала з душею. І бачити такий коментар було… боляче.
Почалась буря.
— Треба йому відповісти! — Поліна вже писала:
«А ти сам що зняв, експерте?»
— Видалити! — запропонувала Маша.
— А я пропоную… зробити нове відео! — раптом сказала Саша. — Але з сюжетом. Про те, що не всі слова однаково важливі. І що нас об’єднує не лайки, а ми самі.
Влада одразу додала:
— І я вставлю фразу: «Слова можуть ранити, але дружба — це броня!» Як вам?
— Та ти поетеса! — усміхнулась Катя.
Вийшло нове відео.
Назва: «Ми — не для всіх. Але ми — справжні».
Там були сцени з тренувань, смішні дублі, невдалі шпагати, дружні обійми… І в кінці — кожна з дівчат сказала свою фразу:
— Саша: «Я люблю знімати, бо це — моє серце».
— Поліна: «Я не зірка, але я сяю».
— Влада: «Хто нічого не робить — той і не отримує коментарів».
— Катя: «Бути тренером — це не титул. Це любов до справи».
— Маша: «Я граю маму, бо знаю: іноді нам всім потрібна підтримка».
І знаєш що?
Коментарів стало ще більше. Але тепер — добрих.
«Ви — приклад!»
«Не слухайте хейтерів, ви класні!»
«Мене це відео надихнуло!»
«А де взяти такі лосини, як у Каті?»
Навіть сам «антифан» залишив ще один коментар:
«Добре. Ви круті. Просто, напевно, я заздрив. Успіхів.»
— От і казочці коментар, — підсумувала Влада.
— І серденько в відповідь, — додала Саша. — Бо ми ж не злі. Ми — спортсмени з посмішкою.
Один коментар може засмутити. Але одна команда може зробити світ добрішим. А ще — креативнішими.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сторіс нашого життя, MissStory», після закриття браузера.
