Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Завіт Марії 📚 - Українською

Читати книгу - "Завіт Марії"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Завіт Марії" автора Колм Тойбін. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 24
Перейти на сторінку:
на всіх його друзів і послідовників, — сказала вона.

— Тобі страшно?

— А тобі не було б?

— Хочеш, аби я пішла?

Вона не стала віднікуватись.

— Так.

— Прямо зараз?

Вона кивнула, і вираз її обличчя, поза і весь її вигляд цієї хвилини сказали мені більше, ніж я дізналася про неї за все життя. Я зрозуміла, що наштовхнулася на щось абсолютно безжальне, темне і зловісне, яке не вкладалося в голові. Мені здалося, що мене зараз схоплять, прямо біля дверей, і потягнуть, щоб ніколи вже не випустити на волю. Тут я все зрозуміла і не зойкнула лише тому, що була певна: Міріам зуміє змусити мене замовкнути. Натомість я подякувала їй і пішла. Я знала, що ми більше ніколи не побачимося. Прямуючи до будинку Марти і Марії, я була готова до того, що мене не пустять і туди.

Сестри мене вже чекали. Лазар знову лежав у затемненій кімнаті, він і досі не міг розмовляти. Він раз у раз стогнав і скрикував уві сні, наче в потойбічному світі дізнався таке, чого словами вимовити не можна. Марта сказала, що на світанку всі прокинулися від його нелюдського виття. Я розповіла Марті з Марією про прихід Марка і про те, як мене зустріла Міріам. Я пояснила, що за мною можуть стежити і що готова одразу ж від них піти. Вони відповіли, що за їхнім будинком теж, швидше за все, наглядають і що одній з них треба буде залишитись, але вони вже вирішили, що коли я з’явлюсь і попрошу допомоги, Марія проведе мене до Єрусалима — ми нишком вислизнемо вночі. Навіть якщо за нами слідкують, то нам нічого не залишається, окрім як спробувати відірватися від переслідувачів. І тут я зрозуміла, що сестри не в усьому дійшли згоди. Марта сказала, що його має судити Пілат, а потім народові запропонують зробити вибір, відпускати його чи ні, але, за її словами, старійшини вже все вирішили і вибір народу нічого не змінить. І римляни, і старійшини хочуть його смерті, але бояться заявити про це відкрито.

Марія заперечила, що неодмінно щось станеться, і всі рішення та передбачення не матимуть сенсу, що настає кінець світу, і ці дні будуть останніми, але водночас — початком чогось нового. Її слова дали мені надію, що ми зможемо втекти, неважливо куди. Я уявила, як веду свого сина крізь натовп, покірливого, сумирного і чомусь наляканого, як він тихо йде з опущеними в землю очима, а його послідовники розбіглися. Та Марта сказала, що священики попіклувалися, щоб на площі були їхні люди, котрим наказано вимагати звільнення злодія Варавви, і вони так і зроблять. Мого сина не звільнять.

— Його вже схопили, — сказала Марта, — і вже вирішили, що з ним робити.

Тепер сестри незмигно дивилися на мене, боячись договорити до кінця.

— Ти маєш на увазі, що його розіпнуть? — спитала я.

— Так, — сказала Марта. — Так.

— Але це стане початком, — знову втрутилася Марія.

— Початком чого? — запитала я.

— Нового життя для всього світу, — відповіла вона.

Ні Марта, ні я не звернули уваги на ці слова.

— Чи можна щось зробити? — спитала я у Марти.

Тепер зніяковіли вони обидві. Марта кивнула на двері кімнати, де лежав Лазар.

— Спитай мого брата. Сестра має рацію, наближається кінець світу, — сказала вона. — Або кінець світу, відомого нам. Статися може будь-що. Ти маєш іти до Єрусалима.


* * *

У Єрусалимі ми зупинились у якомусь будинку. Мені було дивно дивитися на людей, чути, як вони говорять між собою, адже я ніколи не перемовлюся з ними словом, ніколи їх не пізнаю, хоча ми й не відрізняємось, принаймні, зовні: ходимо по одній землі, говоримо однією мовою. Та, водночас, між нами немає нічого спільного, ніхто з них не здогадується про мої почуття і не може їх розділити. Мені здавалося, що ми належимо до різних світів. Дико було знемагати під важким тягарем, якого ніхто не бачить, мати цілком звичайний вигляд для незнайомих людей і тримати все в собі.

Я зрозуміла, що в будинку, де ми зупинилися, було повно його послідовників, які ще залишалися на волі, і що Марії веліли привести мене саме сюди. Вона запевняла, що тут я в безпеці, що будинок надійний, хоча мені так не здавалось. Я спитала, звідки вона це знає, у відповідь вона усміхнулась і сказала, що будуть потрібні свідки.

— Кому? — спитала я. — Для чого?

— Не питай, — сказала вона. — Просто довірся мені.

Першої ночі один із тих, хто колись приходив до нас у Назареті, замкнув нас із Марією на ключ. Він холодно і з підозрою подивився на мене.

Мій син був уже під вартою, вже у в’язниці. Він дав себе схопити, і, проводячи багато часу серед його послідовників, я зрозуміла: вони вважають, що все йде як треба, що ці події — частина великого спасіння, яке відбувається у світі. Я хотіла запитати їх, чи значить це, що його не стратять, що його відпустять, але всі вони, включно з Марією, говорили самими загадками. Мені стало ясно, що на жодне запитання не буде прямої відповіді. Я знов опинилась серед безумців, заколотників, заїк, припадочних, тих, хто задихались від збудження та хвилювання, — зрозуміти їх було неможливо. Серед них я помітила кількох ватажків: до їхніх слів дослухалися, при них усі змовкали, вони сиділи на чільних місцях за столом,

1 ... 13 14 15 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Завіт Марії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Завіт Марії"