Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"

Приходить Микита з риболовлі. Як завжди п’яний. Ганя веде його до вікна, показує:

– Бачиш, он лікеро-горілчаний завод. Він величезний. Ти не можеш з ним тягатися. Вони завжди будуть виробляти горілку швидше, аніж ти п’єш!

– Нехай! – каже Микита. – Але вони у мене покрутяться! Я їх примушу працювати і вдень, і вночі!

Біля вогнища:

– У Панька небезпечна тенденція – пити наодинці!

– Як мені надокучило жити у цьому стоячому смердючому ставку! – пожалівся карась окуневі.

– А ти оцей гачок бачиш?

– Ну?

– Хапай і попадеш… в пахучу сметану!

Біля вогнища:

– Опанасе, хто по-твоєму – дурень?

– Це той, хто висловлюється так, що інший його не може зрозуміти. Зрозумів?

– Ні…

– Як порибалив?

– Прекрасно. Упіймав щуку кілограмів на п’ять.

– Юшки наварив, мабуть, ще й засолив?

– Та ні! Відпустив у річку. Все одно не повірять…

Випив Микита, поклав голову на плече Опанасові, говорить тихо, мов струмок дзюркоче:

– Прийшов якось пізно з полювання, a біля дверей мої капці стоять. Так сумно мені стало. Дивлюся на них і думаю: «Так ось як ти, Ганю, наше майно поділила…»

– Микито, принеси мені з риболовлі форель! – просить Ганя. – А як не буде в магазині форелі, купиш коропа.

Біля вогнища:

– Я убив п’ятеро зайців. Один ось лежить, а четверо втекли…

Микита приходить увечері додому з рибної ловлі. На столі записка від Гані: «Рідненький, я у сусідки. Буду пізно. На вечерю – смажені карасі. Вудочки – в коридорі».

– Марійко, завтра йдемо з хлопцями на полювання і я прийду п’яним!

– Не п’яним, а випивши!

– Все, все, випивши.

– Не все-все випивши, а трохи напідпитку!

Карасі вели в ставку археологічні розкопки, знайшли іржавий чайник і обговорюють знахідку:

– Важко жилося нашим предкам! Які монстри на них полювали!

Стоїть Опанас в сосняку і кричить:

– Л-ю-ю-ди! Допоможіть! Порятуйте!

Іде Микита і так з усмішечкою:

– Що, брате, в трьох соснах заблукав?

– Та ні… В капкан попався!…

– Опанасе, а це правда, що риба корисна для мозку?

– А особливо, Микито, корисна рибна ловля – для розвитку уяви.

Доктор Ватсон і Шерлок Холмс вийшли на ранкову прогулянку. Ватсон запитує:

– Чуєте, як виє собака Баскервілів?

– Ні, згідно дедуктивного методу, це виє сер Генрі. Йому знову на сніданок подали вівсянку!

Микита і Опанас кілька днів плавали, шукаючи рибне місце. Нарешті їм пощастило. Наловили. Повернулися до берега, здали човен, Микита запитує:

– Ти місце запам’ятав?

– А я його позначив. Я на дні човна хрестик намалював.

– Ну й намудрував! Завтра нам видадуть іншого човна!

Тундра. Північне сяйво. Два чукчі тягнуть нарти. На нартах сидять собаки, виють, стріляють з рушниць. Один чукча – іншому:

– Це ти придумав – собакам горілки дати…

– Як учора?

– Клюнула величезна щука! Але зірвалася…

– У мене теж зірвалася. Ще більша, ніж у тебе!

У великий мороз два мисливці зустріли в лісі відомого депутата з рушницею. Звернули увагу, що він без рукавиць.

– І як він не відморозить руки?

– Не переймайся, його рукам завжди тепло, він тримає їх у наших кишенях!

– Васильку, чому ти запізнився на уроки?

– Та… я хотів піти на рибалку, але тато мені не дозволив.

– Він тобі пояснив, чому ти повинен іти до школи, а не на риболовлю?

– Так, він сказав, що черв’яків на двох не вистачить…

– Ганю, якщо я загину під час полювання на вовків, ти зможеш сказати, що твій чоловік не був боягузом!

– Ой, Микито, зате я дуже боюсь! Мені так не личить жалоба…