Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Приходить Микита з риболовлі. Як завжди п’яний. Ганя веде його до вікна, показує:
– Бачиш, он лікеро-горілчаний завод. Він величезний. Ти не можеш з ним тягатися. Вони завжди будуть виробляти горілку швидше, аніж ти п’єш!
– Нехай! – каже Микита. – Але вони у мене покрутяться! Я їх примушу працювати і вдень, і вночі!
Біля вогнища:
– У Панька небезпечна тенденція – пити наодинці!
– Як мені надокучило жити у цьому стоячому смердючому ставку! – пожалівся карась окуневі.
– А ти оцей гачок бачиш?
– Ну?
– Хапай і попадеш… в пахучу сметану!
Біля вогнища:
– Опанасе, хто по-твоєму – дурень?
– Це той, хто висловлюється так, що інший його не може зрозуміти. Зрозумів?
– Ні…
– Як порибалив?
– Прекрасно. Упіймав щуку кілограмів на п’ять.
– Юшки наварив, мабуть, ще й засолив?
– Та ні! Відпустив у річку. Все одно не повірять…
Випив Микита, поклав голову на плече Опанасові, говорить тихо, мов струмок дзюркоче:
– Прийшов якось пізно з полювання, a біля дверей мої капці стоять. Так сумно мені стало. Дивлюся на них і думаю: «Так ось як ти, Ганю, наше майно поділила…»
– Микито, принеси мені з риболовлі форель! – просить Ганя. – А як не буде в магазині форелі, купиш коропа.
Біля вогнища:
– Я убив п’ятеро зайців. Один ось лежить, а четверо втекли…
Микита приходить увечері додому з рибної ловлі. На столі записка від Гані: «Рідненький, я у сусідки. Буду пізно. На вечерю – смажені карасі. Вудочки – в коридорі».
– Марійко, завтра йдемо з хлопцями на полювання і я прийду п’яним!
– Не п’яним, а випивши!
– Все, все, випивши.
– Не все-все випивши, а трохи напідпитку!
Карасі вели в ставку археологічні розкопки, знайшли іржавий чайник і обговорюють знахідку:
– Важко жилося нашим предкам! Які монстри на них полювали!
Стоїть Опанас в сосняку і кричить:
– Л-ю-ю-ди! Допоможіть! Порятуйте!
Іде Микита і так з усмішечкою:
– Що, брате, в трьох соснах заблукав?
– Та ні… В капкан попався!…
– Опанасе, а це правда, що риба корисна для мозку?
– А особливо, Микито, корисна рибна ловля – для розвитку уяви.
Доктор Ватсон і Шерлок Холмс вийшли на ранкову прогулянку. Ватсон запитує:
– Чуєте, як виє собака Баскервілів?
– Ні, згідно дедуктивного методу, це виє сер Генрі. Йому знову на сніданок подали вівсянку!
Микита і Опанас кілька днів плавали, шукаючи рибне місце. Нарешті їм пощастило. Наловили. Повернулися до берега, здали човен, Микита запитує:
– Ти місце запам’ятав?
– А я його позначив. Я на дні човна хрестик намалював.
– Ну й намудрував! Завтра нам видадуть іншого човна!
Тундра. Північне сяйво. Два чукчі тягнуть нарти. На нартах сидять собаки, виють, стріляють з рушниць. Один чукча – іншому:
– Це ти придумав – собакам горілки дати…
– Як учора?
– Клюнула величезна щука! Але зірвалася…
– У мене теж зірвалася. Ще більша, ніж у тебе!
У великий мороз два мисливці зустріли в лісі відомого депутата з рушницею. Звернули увагу, що він без рукавиць.
– І як він не відморозить руки?
– Не переймайся, його рукам завжди тепло, він тримає їх у наших кишенях!
– Васильку, чому ти запізнився на уроки?
– Та… я хотів піти на рибалку, але тато мені не дозволив.
– Він тобі пояснив, чому ти повинен іти до школи, а не на риболовлю?
– Так, він сказав, що черв’яків на двох не вистачить…
– Ганю, якщо я загину під час полювання на вовків, ти зможеш сказати, що твій чоловік не був боягузом!
– Ой, Микито, зате я дуже боюсь! Мені так не личить жалоба…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.