Читати книгу - "Пташиний спів"

— Звичайно, що так, — відповіла мадам Азер.

— У такому разі я із задоволенням поїду.

— Ну, це зробить цю поїздку не такою нудною, — зреагувала Лізетта.

— Дуже мило було з боку месьє Берара запросити нас, — зауважила мадам Азер. — Так що ви обоє маєте бути дуже чемними. А щодо твоєї сукні — вона замала для дівчини твого віку.

— Але там так спека, — спробувала сперечатися дівчина.

— Я не можу змінити погоду. Вдягни щось інше і поквапся.

— Вже біжу, біжу... — понуро промовила Лізетта, штовхаючи стілець під стіл. Ідучи до дверей, вона провела рукою по плечу Стівена. Сукня, через яку дівчина отримала зауваження, підкреслювала округлі груди, якими вона вочевидь дуже пишалася.

Десь об одинадцятій вони п’ятьох вийшли з дому — вони узяли із собою ще й Маргариту, служницю, котра допомагала мадам Азер і Стівенові нести корзинки із їжею, парасольки, килимки, а також одяг, на випадок додаткових потреб. Шлях до початку водяних садів був досить коротким: вони спустилися сходами вниз на п’ять прольотів, де на площадці їх вже чекав Берар у солом’яному капелюсі. Мадам Берар розмістилася на кормі човна з пласким дном традиційної форми — ялик з піднятим квадратним кінцем.

— Доброго ранку, мадам! Який же сьогодні чудовий день! — Берар був у доброму гуморі. Він простягнув руку мадам Азер і допоміг їй спуститися у човен. Однією рукою опираючись на Берара, іншою вона підняла свої спідниці і легенько ступила у низькобортне судно. Грегуар, який помітно повеселішав, швидко проскочив поперед інших і стрибнув у човен, розгойдавши його.

Мадам Берар злякано скрикнула:

— О, папа!

— Жінки і діти — першими! — засміявся Берар.

Він допоміг Лізетті всістися поряд з мадам Азер.

— Я буду стерновим і стоятиму на кормі, — поважно заявив Берар. — Ви сідайте навпроти Лізетти, а ви, месьє, — звернувся від до Стівена, — поряд із Грегуаром, а мадам Берар — ось тут, навпроти вас, Азере. Тепер ми досягли ідеального балансу.

Стівен, як йому було наказано, сів навпроти мадам Азер і намагався знайти місце для своїх ступнів, розташувати їх так, щоб його ноги не торкалися її. Берар голосно вигукнув щось навігаційне, піднявся на корму і відштовхнув човен від берега довгою дерев’яною жердиною.

Сади — це були сформовані заплави Сомми у вигляді каналів, котрі розділяли численні дрібні острівці з берегами, захищеними настилом з грубих дерев’яних дощок. Тут активно вирощували овочі: невеличкі ділянки належали тим, хто жив тут же у маленьких будинках, а більші ділянки належали власникам ферм, які здебільшого мешкали в місті. Це місце розцінили люди, які не мали жодного стосунку до його впорядкування як зразка природної краси й об’єкта гордості громадян.

Берар доволі вправно керував човном, енергійно занурюючи жердину то праворуч, то ліворуч. Вони пливли під навислими гілками дерев, іноді зустрічаючи таких же любителів недільних прогулянок, які вигукували привітання та коментували сонячність погоди. Берар сильно пітнів, керуючи човном, і часто витирав чоло носовичком, але йому це зовсім не заважало читати присутнім лекцію з історії водяних садів, повз які вони пливли.

Стівен сидів на незручній лаві спиною до напрямку руху човна. Стояча вода, яку не порушував жоден вітерець, здавалося, лише посилювала неприродну спеку того дня. Його ноги у блискучих шкіряних черевиках стояли на дерев’яному дні човна підливним кутом, аби не торкатися взуття мадам Азер. Вона ж поставила ступні разом так, щоб носки дивилися трохи в різні боки, як того вимагали щільно зведені кінцівки. Лави були дуже низькі — всього сантиметрів десять від дна, — тому коліна мадам Азер були високо підняті, а з-під спідниці виднівся тугий стрейч на передплесні. Панчохи, припустив Стівен, зроблені з якісного шовковистого матеріалу, який точно виготовлявся не на фабриках її чоловіка. Він помітив, які тендітні у неї щиколотки там, де вони переходять у литки. Стівену стало цікаво, як виглядає кріплення її панчіх під складками спідниці, котре дозволяє тканині так туго і красиво обтягувати підйом її ноги.

—... римськими солдатами. Але канали сформувалися між ділянками землі майже повністю природним шляхом — на кілька століть раніше, ніж люди укріпили береги островів дерев’яними дошками, які ви бачите тут тепер. Ця місцевість — вражаючий приклад того, як природа та люди здатні в гармонії працювати пліч-о-пліч.

Розповідь Берара зрідка переривали лише його власні подихи. Ніхто зі слухачів не наважувався йому заважати — хіба що лише Азер, проте його втручання Берар ігнорував.

Стівен дивився у воду, занурював у неї долоню, посміхався Грегуару і намагався зустрітися поглядом із мадам Азер. Коли йому це вдалося, вона лише стримано посміхнулась і тут же звернулася до Лізетти з якимось питанням.

Широкі канали служили водними шляхами загального використання, але були і вузькі, з табличкою «приватна власність», які вели до величезних маєтків, прихованих від люду щільною живою огорожею та високими квітковими кущами. Коли Берар втомився, його змінив Азер — він керував човном, аж поки не вирішили вдовольнити нескінченні Грегуарові прохання ланчу. Тоді Азер повернув жердину Берару, щоби той причалив до тінистого саду, де можна було приємно пообідати під яблунями. Азер довго бавився з вином, занурюючи його у воду біля фаліня для охолодження, а мадам Азер із Лізеттою тим часом розстеляли на траві килимки. Грегуар бігав садом, частенько повертався і ділився з усіма своїми відкриттями, а Стівен вів бесіду із мадам Берар, яка не відводила очей від свого чоловіка. Берар же всівся під деревом із келихом вина та шматком курки, вирваним з кісткою збоку, і вертів головою.