Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 224
Перейти на сторінку:
6 О, скільки крові пролили ви даром, Пахолки віденського коршака, І ви, що йшли з-під царського штика, Брати, чужим затроєні пожаром! Вклонялися жупанам, шароварам, Вкраїну будували з гопака, Не знаючи, та маючи Франка, Будівника із геніальним даром. Він помирає. «Господи, прости», — Возрадується не один святоха, Сплакнуть у фраках траурних кроти. Що ж, вам усім не видно з темноти, Що не відходить з ним його епоха, — Вона лише збирається прийти. 7 Не раз мені здається, що то я Стою біля Франкової постелі, З чужою зброєю, в чужій шинелі. А в серці — туск і смерті печія. І, натягнувши рам'я на рам'я, Лежить він у мовчанні, як у скелі; Прощаються з ним діти невеселі, І тихо плаче там душа моя. За що ми так покарані, Мойсею? Ти вмер, але Єгошуї нема, Нема того, хто б ніс твою ідею. Невже в будущину йдемо сліпма І, як воли, навиклі до ярма, Ревем лише за сіном та пашнею? 8 Та ні, він був, і є, і завжди буде, Цей велетень, цей титанічний дух; Його вогонь не вигас, не заглух, — Він вкладений навіки в наші груди. Нема на нього кулі, ні простуди, Бо він як сонце шириться навкруг; Ми з поглядом його йдемо на пруг, Шукаєм правди людства без облуди. Помре сьогодні він, цей чоловік, Забутий і зневажений у смерті, В лікарню кинутий серед калік. Але сяйнуть, як небеса роздерті, Вкраїни стяги, й вийде з круговерті Його державний, безконечний вік. 9 Несуть його. Солодкий і прозорий Туман весни в цвітінні молодім. Та Львів сумний, як вигорілий дім, Десь там і я, на темний смуток хворий. Чи можна в трумні поховати грім, Гучний вогонь з небесних територій, На правду встановити мораторій, Лож воскресити в камені старім ?! Ніхто не знає, як воно стається, Що згашена і витоптана грань Новим високим полум'ям береться, — Знов правда вибухає, де не глянь, І дух встає із праведного серця, З болінь життя і страдницьких писань. 10 Ще ненароджений, я був при тому Світінні правди, мудрості й жалю, Що в іскри обертає тлін і тлю, Дає величчя духові малому. Спадали з неба голубого строму Зірниці, наче зерна кукілю. І те чоло, що схоже на ріллю, Світилося з труни крізь смерті втому. Я народився, щоб іти за ним, Та не в знаменні темної скорботи, А в прапорі з розкриллям молодим. Вже неживущий,
1 ... 13 14 15 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"