Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Щира шахрайка 📚 - Українською

Читати книгу - "Щира шахрайка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щира шахрайка" автора Емілі Локхарт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 52
Перейти на сторінку:
а Іммі принесла високі склянки газованої води з лимоном.

Деякий час вони сиділи мовчки. Вечір став прохолоднішим і вода парувала.

— Тобі тут подобається? — нарешті запитала Іммі. — У моєму будинку? Зі мною?

Джул подобалося, тож вона відповіла. Коли Іммі вичікувально подивилася на неї, Джул додала: «Кожного дня є час, аби побачити небо і спробувати те, що я їм. Є місце, де можна відтягнутися. Немає роботи, немає сподівань, немає дорослих».

— Ми самі дорослі, — сказала Іммі, захиляючи голову. — Принаймні я так вважаю. Ти, і я, і Форрест — ми довбані дорослі, і тому так добре. Ой! — вона випадково перехилила склянку — і напій вилився в гарячу ванну. Вона виловлювала три скибочки цитрини, що повільно тонули, доки не спіймала їх.

— Добре, що тобі тут подобається, — сказала Іммі, виловивши останню скибочку, — тому що життя з Форрестом було схоже на самотність. Я не можу це пояснити. Можливо, тому, що він пише роман, або тому, що він старший за мене. Але з тобою тут стало краще.

— Як ви зустрілися?

— У Лондоні я була на літній програмі з його кузеном, а потім одного дня якось я пила каву у «Black Dog» і впізнала його з Instagram. Ми почали розмовляти. Він вже місяць був у Лондоні і працював над своєю книжкою. Він нікого не знав. Навзагал, це все. — Іммі торкалася пальцями поверхні води. — Як щодо тебе? Ти з кимось зустрічаєшся?

— У Стенфорді було кілька хлопців, — відповіла Джул. — Але вони досі у Каліфорнії.

— Кілька хлопців?

— Троє хлопців.

— Троє хлопців — це багато, Джул!

Джул знизала плечима.

— Я не могла визначитися.

— Коли я вперше вступила до коледжу, — сказала Іммі, — Вівіан Абромовіц запросила мене до студентів кольорової спільноти. Я розповідала тобі про Вівіан, так? У будь-якому разі її мама — американка китайського походження, батько — корейський єврей. Вона збиралася йти на цю вечірку, тому що на ній буде якийсь хлопець, у котрого вона закохалася. Я трохи нервувала через те, що буду єдиною білою людиною, але все вийшло добре. Незручна частина полягала в тому, що всі виявились амбітними і розмовляли лише про політику. Типу обговорювали мітинги протесту, списки читання філософської літератури і серії фільмів епохи Гарлемського ренесансу[15]. На вечірці! Я була типу: «А коли ми танцюватимемо?» Відповідь — ніколи. Чи траплялися такі вечірки в Стенфорді? Без пива і з інтелектуалами?

— У Стенфорді існує Грецька система.

— Що ж, тоді, можливо, ні. У будь-якому разі один високий чорношкірий хлопець із дредами, дійсно симпатичний, казав щось типу: «Ти вступила до Ґрінбраяр і не читала Джеймса Болдуїна[16]? Як щодо Тоні Моррісон[17]? Тобі слід прочитати Та-Неайзі Коутса[18]». А я така: «Привіт! Я щойно вступила до коледжу. Я ще нікого не читала!» Вівіан була поруч зі мною, і вона сказала: «Мені написала Брук, що є інша вечірка, з ді-джеєм і командою регбі. Заскочимо до них?» Я хотіла на вечірку, де танцювали. Отже, ми пішли, — Іммі занурилася з головою під воду і швидко виринула.

— Що сталось із зарозумілим хлопцем?

Іммі засміялася.

— Ісаак Тапперман. Через нього я розповідаю цю історію. Я зустрічалася з ним майже два місяці. Ось чому я пам’ятаю імена його улюблених письменників.

— Він був твоїм хлопцем?

— Так. Він писав мені вірші й лишав їх на моєму велосипеді. Він приходив пізно вночі, десь о другій годині, і казав, що сумує за мною. Але напруга була також. Він виріс у Бронксі й ходив до «Стей», і він…

— Що таке «Стей»?

— Приватна школа для розумних дітей у Нью-Йорку. Він мав купу ідей щодо того, ким я маю бути, що мені треба вивчати, чим перейматися. Він хотів бути чудовим старшим хлопцем, який просвітить мене. І я була задоволена, і типу в захваті, але потім іноді дуже нудьгувала.

— Отже, він був як Форрест.

— Що? Ні. Я почувалася такою щасливою, коли зустріла Форреста, тому що він був протилежністю до Ісаака, — Іммі сказала це рішуче, ніби то була цілковита правда. — Я подобалась Ісаакові через те, що була неосвіченою, а це означало, що він міг би навчити мене, слушно? Це змусило його відчути себе чоловіком. І він знав безліч речей, які я ніколи не вивчала, не відчувала абощо. Але потім — і в цьому іронія — він став абсолютно роздратованим через моє невігластво. І, зрештою, після того як він порвав зі мною, а я, засмучена і розумна, приїхала до Віньярда, одного дня мені спало на думку: «Чорт забирай, містере Ісааку. Я не настільки неосвічена. Я просто обізнана у тих речах, які ти відкидаєш як несуттєві й непотрібні». Чи є у цьому сенс? Маю на увазі, я не розуміла Ісаакової теми. І я знаю, що вона важлива, але протягом усього часу, проведеного з ним, я відчувала себе такою дурною й порожньою. Те, що я не могла повністю зрозуміти його життєвий досвід, укупі з тим, що він вчився на рік більше за мене і справді крутився в усіх своїх академічних колах, літературному журналі тощо, означало, що увесь цей час він ставав великою людиною, а я дивилася на нього широко розплющеними очима. І це йому сподобалося в мені. І через це він зневажав мене.

— Потім одного тижня я подумала, що вагітна, — провадила Іммі. — Джул, уяви собі: я названа дитина, і ось я вагітна дитиною, яку, можливо, віддам на усиновлення. Або зроблю аборт. Батьком дитини є хлопець, якого мої батьки, побачивши раз, списали як гульвісу — через його колір шкіри та зачіску, — і я гадки не маю, що вдіяти. Тому протягом тижня я не відвідую заняття, а читаю розповіді про аборти, які люди публікують в Інтернеті. Потім у мене нарешті почалася менструація, і я пишу смс Ісааку. Він кидає все, приходить до мене у гуртожиток — і рве зі мною.

Іммі закрила обличчя руками.

— Я ніколи не була такою наляканою, як того тижня, — вела вона далі, — коли гадала, що всередині мене є дитина.

Тієї ночі, коли Форрест повернувся з феєрверків, Імоджен уже спала. Джул досі не спала і дивилась телевізор на дивані у вітальні. Вона попрямувала за ним, коли він порився в холодильнику і знайшов собі пиво й свинячу відбивну на грилі, що лишилася з вечірки.

— Ти вмієш готувати? — запитала вона його.

— Я можу зварити локшину. І нагріти томатний соус.

— Імоджен справді молодчинка.

— Ага. Добре

1 ... 13 14 15 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щира шахрайка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щира шахрайка"