Читати книгу - "Несподіване весілля, Ксана Рейлі"

— Завтра дідусь прийде на вечерю, — заговорив Гордій, коли теж зайшов на кухню. — Сподіваюся, що ти не зробиш ніяких дурниць.

— Ти про те, що я казала зранку? Ми уклали договір, тому, ясна річ, що я не розповім йому про наш фіктивний шлюб.

— От і добре!

— Слухай, а ти ж не проти, якщо я поживу трохи в тебе? — обережно спитала я. — Так, цього нема в нашому договорі, але мені просто більше нічого не залишається.

— У тебе нема своєї квартири? — спокійно спитав Гордій.

Він витягнув з холодильника якийсь суп та почав підігрівати його на плиті.

— Я з дитинства живу з батьком. Ми з сестрою ніколи нікуди не переїжджали, — відповіла я, жуючи свій фруктовий салат. — Тато розізлився на мене через це одруження і сказав, що якщо я вже вийшла заміж, то маю жити зі своїм чоловіком. Мені більше нема в кого просити прихистку. Ти ж не виженеш мене?

— Подивлюся на твою поведінку. Якщо будеш дратувати, то я за себе не ручаюся.

— Чого ти постійно такий злий? — спитала я насупившись.

— Бо я звик до спокійного життя, а з тобою все не так, — відповів він.

Гордій перелив суп у тарілку та сів за стіл навпроти мене.

— Це ж і так лише на шість місяців, — пробурмотіла я. — Потерпиш трохи.

— А в мене хіба є інший вибір?

Хлопець уважно подивився на мене, а тоді почав їсти свій суп. Я ж доїла фрукти та повернулася до себе в кімнату, щоб розкласти решту речей. Це зайняло більше часу, ніж мені здавалося. На годиннику вже була майже десята година вечора. Я витягнула чисті рушники та свій улюблений атласний халат червоного кольору. У моїй голові крутилася пісня Тейлор Свіфт Blank space, тому я просто пленталася коридором, наспівуючи пісню. Ще зранку помітила через декілька дверей від моєї спальні велику ванну кімнату. Окрім душової кабіни, там було ще джакузі. Мені так хотілося полежати в гарячій воді та розслабитися.

Я почала голосніше співати, підтанцьовуючи в такт, та різко відчинила двері у ванну кімнату. Мої очі округлилися, а я аж рота розтулила від здивування. У душовій кабіні був Гордій. Він стояв спиною до мене, а по його шкірі повільно стікали краплі води. Я дозволила собі декілька секунд порозглядати його широкі плечі, підкачані руки та спину. Мій погляд повільно опустився вниз, скануючи тіло хлопця.

— О, Господи! Ти голий! — закричала я, коли усвідомила це.

Я різко розвернулася та закрила свої очі рукою. Що я щойно побачила? Мені стало соромно за те, що я підглядала, але найгіршим було те, що мені таки сподобалося дивитися на нього. Я почула, що вода стихла.

— Ти що підглядаєш? — спокійним тоном спитав Гордій.

— Що? Ні! Я… Я просто хотіла прийняти ванну.

— І вирішила прийти сюди? На цьому поверсі є ще одна ванна кімната.

— Я не знала цього, — тихо пробурмотіла я та повільно розплющила одне око.

Хлопець уже вийшов з душової кабіни та обмотав пояс рушником. Він почав чистити зуби, а я просто стояла та витріщалася на нього, наче остання ідіотка.

— То ти не збираєшся виходити? — тихо спитала я.

— Це моя ванна, — просто відповів він і знизав плечима.

— А де та інша?

— У кінці коридору.

— Це далеко. Можна ця ванна буде моєю? — попросила я. — Вона ближче до моєї кімнати.

— У цьому домі нема нічого твого, — сказав Гордій і кинув на мене різкий погляд. — Запам’ятай це, будь ласка.

Я закотила очі та склала руки на грудях. Гаразд, нехай так! Я не збиралася так легко здаватися. Отже, ця ванна буде нашою. От і все!

Після того, як Гордій почистив зуби, він витягнув бритву та почав проводити нею по своїй щетині. Я ж просто сперлася до одвірка, очікуючи, коли він нарешті піде геть. Хоч і намагалася не дивитися на його тіло, але чомусь просто не могла відвести погляд. Було помітно, що Гордій добряче працює над своїм зовнішнім виглядом. Він був у міру підкачаний, стрункий та підтягнутий. Я деякий час дивилася на його кубики преса. Він хмикнув, даючи зрозуміти, що спіймав мене за підгляданням. Я швидко відвела погляд у стелю, вдаючи, що мені дуже подобається дивитися на цю люстру.

Згодом Гордій склав бритву та у всій красі попрямував у мій бік. Я трохи напружилася і вирівнялася біля дверей. Здавалося, що тут було цілком достатньо місця, щоб він пройшов повз. Та виявилося не зовсім так. Коли Гордій зупинився навпроти мене, то я відчула, що він стоїть надто близько. Від цього мені чомусь стало жарко, а я не могла навіть дивитися на нього.

— Наступного разу стукай, будь ласка! — сказав він, не відриваючи свого погляду від мене.

— А ти наступного разу замикай двері! — я все ж глянула в його очі. — Ще одного твого оголеного вигляду моя психіка не витримає.

— Занадто гарно для твоїх очей? — спитав Гордій, піднявши одну брову.

— Ага! — фиркнула я. — Якщо чесно, то мене не дуже вразило. Навіть нема на що дивитися!

— Мені чомусь так не здалося. Ти погляду не могла відвести, Поліно. Зізнайся, що тобі сподобалося дивитися на мене?

Він дивно посміхнувся та сперся рукою на одвірок біля моєї голови. Я перевела погляд з його біцепса до обличчя та прочистила горло. З’явилося дике бажання випити склянку холодної води. Можливо, навіть декілька.

— Тобі стане легше, якщо я скажу це? — спитала я, вдивляючись у його яскраві сірі очі.

— Можеш спробувати, — байдуже сказав він.

Я глибоко вдихнула повітря, змішане з ароматом чоловічого гелю для душу та шампуню. Мені захотілося закотити очі від цього приємного запаху. Чорт! Ну чому він ще й пахне так неймовірно?

— Гаразд! Мені сподобалося дивитися на твоє тіло, — сказала я та відчула, що мої щоки почервоніли. — Ти задоволений?

— Цілком, — відповів він.

— Чудово! Може, ти даси мені нарешті пройти?

Гордій забрав свою руку, а я швидко пройшла повз нього до ванної кімнати. Руки почали схвильовано тремтіти. Я відчувала, що він спостерігає за мною. Мені чомусь зовсім не подобалася така реакція мого тіла на його близькість.