Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

— Може, десерт? — Звучить, як вирок. 

Хто взагалі з нас це сказав? Або Андрій, або мій голос мене зраджує. А може, ми обоє? Оскільки мислимо практично синхронно. 

Насилу відриваю очі від дружини та зустрічаюся з поглядом друга. Скаженим, злим і голодним. Таким самим, як мій. 

І будь на її місці інша жінка... але це Таня, Танічка, Танюшка. Білявка, яка зуміла захопити нас обох, хоча і я, і Дор надавали перевагу брюнеткам. Але навіть не в тому суть. Ми обоє залипали зовсім на інших дівчат. Поки не з'явилася вона. 

Увірвалася в наші життя і викрала серця. Про те, що відчуваю до неї, я зрозумів одразу. А друг трохи пізніше. Але хай там як, ми тут. Усі втрьох, під одним дахом. За одним столом. А вона нас не розсварила, а навпаки — об'єднала. Бо настільки цілісним як зараз, із ними, я не почувався давно. 

Ми з Дороніним давно розуміємо одне одного. За винятком одного не дуже приємного інциденту, коли він повірив у мою зраду. Але після того, що сталося, наш зв'язок став у рази сильнішим. Міцнішим. 

Мені не потрібно говорити що-небудь, бо він бачить мою згоду в погляді. Я не стану перешкоджати. Ба більше — давно цього чекаю. 

— Пропоную переміститися в малу вітальню, — каже Андрій, пожираючи Таню очима, — і там взятися за десерт.                                                                                                                                                    

Його голос звучить хрипом і видає глухі вібрації, які викликають приємний мандраж. 

Таня схвильовано зітхає, опускає очі. Її вії злегка тремтять, а на щоках додається рум'янцю. Яка ж прекрасна вона зараз! 

— Чудова ідея, — підхоплюю келих із вином.                                                                   

Андрій і Таня наслідують мій приклад, і зовсім скоро ми опиняємося в малій вітальні. Тій самій кімнаті, де моя дружина вперше віддалася моєму другові. Сьогодні це повториться. Ось тільки я буду поруч. Дивитися, брати участь. Бути третім, але не зайвим. 

Хтось з обслуги заздалегідь розпалив вогонь у каміні, і все приміщення занурене в напівтемряву. Іноді вечорами Андрій приходить сюди, щоб побути в тиші й подумати. Іноді ми приходимо сюди разом. Сьогодні з нами Таня.