Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вена заспокоїлася.
— Так.
— Чи правда те, що Петчетт уже упродовж тривалого періоду є сутенером дорогих дівчат за викликом?
— Так.
— Чи правда те, що навесні 1953 року Петчетт розповсюджував дорогі та високоякісні порнографічні матеріали?
— Не знаю.
Під час відповіді в неї побілішали кісточки пальців на руках. Джек схопив нотатник і швидко накарябав: «Петчетт — чародій фармацевтики. Л.Б бреше, думаю, вона прийняла препарат, який послаблює дію пентоналу. Візьміть кров на аналіз».
— Міс Брекен, чи…
Джек передав записку Екслі, той прочитав її і передав Пінкеру. Пінкер приготував голку.
— Міс Брекен, чи правда, що вкрадені у Сіда Гадженса досьє зберігаються у Пірса Петчетта?
— Я не зн…
Пінкер схопив Лінн за руку і встромив голку. Брекен зірвалася зі стільця, але Екслі схопив її. Пінкер висмикнув голку, Екслі притиснув її до столу. Вона виривалася й намагалася вдарити когось — Фіск зайшов ззаду й надягнув наручники. Вона плюнула Екслі в обличчя. Фіск потягнув її геть із кабінету.
Екслі витер своє обличчя, що від злості вкрилося червоними плямами.
— Я теж підозрював, що тут щось не так. Але думав, може, вона розгубилася.
— Я краще за тебе знаю, що вона повинна була відповідати, — сказав Джек, подавши Екслі примірник «Сказане тихцем». — Ти тільки поглянь на це, капітане.
Читаючи цю статтю, Екслі мав по-справжньому страшний вигляд: червоне лице, жорстокий погляд. Дочитавши, він розірвав журнал навпіл.
— Це Вайт, не інакше! Давай-но вирушай в Сан-Бернардіно, поспілкуйся із матір’ю Сью Леффертс. А я розколю цю хвойду.
Джек помчав до Сан-Бернардіно. Екслі, який розколює повію — цікавезне, напевно, видовище. «Гільда Леффертс» у телефонному довіднику, мапа, сам будинок: халупа, вкрита рубероїдом, дерев’яна прибудова.
Галявину поливала старенька жінка — на вигляд просто тобі божа кульбабка. Джек припаркувався і, захопивши із собою розірваний навпіл журнал, пішов до неї. Стара побачила його і прожогом кинулася до вхідних дверей.
— Дайте вже спокій моїй бідній Сьюзі! — заволала вона, коли Джек наздогнав її на ґанку.
Джек тицьнув їй просто в обличчя примірник «Сказане тихцем».
— До вас приїздив поліцейський із Лос-Анджелеса, так? Здоровенний кабан, років сорока на вигляд? Ви йому розповіли, що незадовго до бійні у «Нічній сові» у вашої дочки з’явився кавалер, дуже схожий на Дюка Кеткарта? І що ви чули, як він казав їй: «Звикай називати мене Дюком». Поліцейський показав вам фотографії, але ви цієї людини не впізнали, так? Прочитайте це і скажіть.
Вона швидко прочитала статтю, мружачись від сонця.
— Але він сказав, що він саме поліцейський, а не приватний детектив. І фотографії, які він мені показував, були з поліції, і я не винна, що не змогла на них впізнати приятеля Сьюзі. І ще — я хочу, аби це внесли в протокол: Сьюзі померла цнотливою.
— Мем, я не сумніваюся, що вона…
— А ще запишіть у протокол, що цей поліцейський, чи детектив, чи хто він там такий, лазив до мене у пивницю під будинком і нічого там не знайшов. Молодий чоловіче, ви ж поліцейський, чи не так?
Джек похитав головою, не зрозумівши її:
— Що ви маєте на увазі, леді?
— Я маю на увазі, що той чоловік, який приходив сюди до мене близько двох місяців тому, лазив до пивниці під моїм будинком. Я розповіла йому, що кавалер Сьюзен Ненсі спускався до пивниці після того, як він тут посварився із якимось іншим хлопцем, навіть сусіди чули галас, це було буквально перед самою бійнею в «Нічній сові», через яку ваші люди мені жити спокійно не дають, — хай Сьюзі та інші жертви спочивають спокійно. Усе, що він там знайшов, — це щури. Нічого підозрілого, зрозуміло?
Зрозуміло.
Стара вказала жестом на вузький лаз під землю — мовляв, туди.
Дідько, та цього просто не може бути. Баду Вайту просто мізків не вистачило би приховати такого козиря…
Джек схопив ліхтарик і поліз під землю — Гільда Леффертс стояла над ним і дивилася. Пил, гнилизна й нафталін — він посвітив на гору бруду і побачив, як світло ліхтаря відбивається у щурячих очах. Вони пирснули навсібіч, і він побачив подертий мішок, кістки із огризками хрящів, і череп із діркою в чолі, який шкірився йому голими зубами.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой», після закриття браузера.