Читати книгу - "Кровна магія: у пошуках Проклятої Королеви, Ляна Аракелян"

– Звідки ти це знаєш? – невже Ши-Ранса з ними якось пов’язана.

– У нас була облава в районі нетрів, шукали небезпечного злочинця. Поліцейські знайшли у водостічній канаві ледве живу Шеллієн. І допитали її після того, як цілителі повернули віщунку до життя. Вона розповіла все, що знала про злодіїв.

– Світлі боги! – вирвалося в мене. – Шеллієн довго не протягне, якщо бандити дізнаються, що вона їх злила.

– Вона по той бік Зорекрилих гір. Її відправили до Кузлерська. Та й Шеллієн ніщо в цій історії.

– А хіба немає таємниці слідства? – продовжував єхидствувати напіворк.

– Уже ні, – похмуро відповів Вася. – Я більше не співробітник таємної поліції.

– Як? Чому? Що ти накоїв? – від усіх посипалися запитання.

– Ши вибовкнула про золотокрилого дракона. Король готує депешу королю Малгольмієна, щоб Сонценосні ельфи негайно повернули те, що їм не належить.

– Тварюка! – вирвалося в Гери.

– І вони повернуть? – я не хотіла вірити в те, що мої родичі запросто віддадуть дракона цьому дозвільному танцюристу.

– Як же ж, дідька лисого! – усміхнувся Вася і потягнувся за глечиком з вином. – Золотокрилі дракони вперше з’явилися на острові Двох Зорь. Вони є їхнім надбанням. Якраз за це можете не турбуватися. Та й король Мегрін не шанує Еріка Другого.

Я вискочила з кімнати по приладдя – Вася мабуть увесь день просидів голодним. І зіткнулася ніс до носа з Аглаєю, яка несла тацю з чистим посудом. Я взяла тарілку і виделку, і зникла знову в кімнаті, замкнувши її на засув.

Вася швидко і мовчки їв, зрідка присьорбуючи вино. Закінчивши з трапезою, він відкинувся на спинку стільця, дістав свою записну книжку і витягнув із неї складений учетверо аркуш. На стіл лягла схема.

Ми припали до неї і, затамувавши подих, вивчали. Мене морозило, немов я підхопила лихоманку. А все через те, що побачила знайомі імена. Найбільше хвилювали імена діда, Шрама і, як не дивно, батька Альга.

– Поясни, – Альгін зійшов з лиця.

– Альге, сядь і, напевно, краще випий, – повільно почав Вася. – Те, що я зараз розповім, має залишитися між нами.

Над нами повисла полог німоти, й кожен заприсягся, що ніколи нікому сторонньому нічого не розповість навіть під закляттям достовірності. Альг вилив залишки вина в чарку і залпом випив.

– Таємний розшук багато втратив, я не встиг розповісти їм про це.

– Але ти ж розповідав про порятунок сирени. Ерік відбив її в каракатиці, так? – згадала я.

– Так, та не зовсім. Вам теж не належало знати всі подробиці цієї історії. Я все-таки був під присягою, – Василь зволікав, збираючись із думками. – Отже, багато років тому батько Еріка Другого, тодішній король Лартіони збирався зі своєю дружиною королевою Уріеллою на прогулянку. Погода стояла прекрасна і ніщо не віщувало біди. І все б закінчилося добре, якби наш Ерік не вплутався в одну неприємну історію, будучи юним принцом.

– До чого тут він? – прохрипів Альгін.

– При тому, Альге, що юний принц, як я вам і розповідав минулого разу, врятував від каракатиці сирену, улюбленицю Ірдонги. Тільки справа була не зовсім так. Боягузливий принц кидається рятувати красуню-сирену? Ви б у це повірили?

Ми мовчали. Василь має рацію: ні за які коржики Ерік Гульвіса не став би рятувати сирену.

– Як ви думаєте, хто підлаштував йому цю пастку?

– Ілворн Триклятий? – голос Ліка тремтів від збудження.

– Та ти здогадливий, мій юний детективе, – без нотки іронії промовив Василь. – Він заманив у пастку Еріка: показав місце в бухті Семи Стихій, де любили відпочивати сирени. Й, коли з’явилася улюблениця Ірдонги, подав знак, щоб спільники випустили голодну каракатицю. Сирени попливли в море, а Саалліанну потягла на дно каракатиця. Після, Треклятий влив силу в кволого принца, сунув йому в руки короткий меч, щоб він зміг впоратися з каракатицею і дав копняка, щоб не барився. Розпалений силою і солодким зухвальством принц убив злощасну каракатицю. Після Ілворн взяв з Еріка слово, що в потрібний момент той заплатить за послугу. Ерік, сп’янілий перемогою і тим, що отримав благословення Ірдонги за порятунок улюблениці бога, легко погодився на угоду.

– Недарма я терпіти не можу цього танцюриста! – вилаявся Ойхільд.

А Василь продовжив:

– І ось того дня, коли його батьки вирушили на останню прогулянку, до Еріка з’явився Треклятий. Він і сказав, що пора платити за рахунками. Незадоволений принц попросив назвати суму, але Ілворн сказав, що досить його згоди. Бовдур зрадів, що золото королівства залишиться в скарбниці, і дав згоду на оплату. Треклятий відкланявся і щез, наче його й не було. Після Ілворн піднявся на своєму грифоні вище за драконицю, пробив захист щупом кракена, і миттєво оком Кродерона вбив драконицю разом із пасажирами.

– О, боги! – прикрила долонькою рот Кхибра.

Мене продовжувало трясти. Герман накинув мені на плечі плащ і підсів ближче, пригорнувши до себе. Вася ж дістав із кишені сопільник. Я вдячно кивнула і залпом випила. Віддихавшись, повністю заспокоїлася, і навіть зручно влаштувалася в обіймах коханого.