Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » В твоїх руках не страшно, Ольга Островська 📚 - Українською

Читати книгу - "В твоїх руках не страшно, Ольга Островська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "В твоїх руках не страшно" автора Ольга Островська. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 140 141 142 ... 180
Перейти на сторінку:

Щось подібне я вже відчувала тоді, коли він цілував мою жіночу плоть. І цей спогад відгукується в мені млосним спазмом там внизу, в самому потаємному місці.

З тихим гортанним зойком я вигинаюся в чоловічих руках, несподівано для себе притискаючись до нього промежиною. І демон відгукується на мій рух стогоном, гарчить, штовхаючись назустріч. Його плоть втискається в мою, розсовуючи ніжні складочки, майже проникаючи всередину. Саме це відчуття і тверезить мене, змушуючи, схлипнувши, стиснутися і насторожено завмерти, рвано дихаючи.

І він завмирає також.

− Здається, ми з тобою вже досить чисті, щоб перебратися звідси на ліжко, − хрипко хмикає Аєдан, підводячи мене і притискаючи до себе. − Ходімо, маленька.

Відчувши полегшення, що найстрашніше знову було відстрочене, я без заперечень дозволяю Аєданові витягнути мене з води. А потім і витерти насухо. Але пульсівне млосне почуття між ніг все не минає. І шкіра тепер настільки чутлива, що я сама собі здаюся оголеним нервом.

Закінчивши витирати, демон вручає мені рушник, щоб я теж про нього подбала. З усмішкою мружить чорні очі, жадібно спостерігаючи за кожним моїм рухом. Знає, що зі мною діється? Навмисне до цього довів?

Його тіло таке велике. Таке напружене і гаряче, що волога сама випаровується. М'язи так і випинаються під гладкою шкірою, і я ловлю себе на дивному бажанні провести по них не тільки руками, а й губами. І погляд мій раз у раз норовить зіслизнути по рельєфних кубиках його живота вниз, туди, де здіймається й пружно погойдується чоловіче єство.

Він майже увійшов в мене там, у воді. Я досі відчуваю цей натяк на наповненість. Це не було неприємним. І переляк мій був безглуздим.

Може, коли він спробує знову, я зможу не лякатися?

У спальню Аєдан веде мене за руку. Підводить до ліжка.

− Залізай, − велить низьким, приглушеним голосом.

Я відчуваю, наскільки він напружений. І ця напруга дивним чином передається мені. Напевно, це і є те, що називають бажанням. Я справді хочу, щоб Аєдан продовжив. Моє тіло просить того, що може дати мені тільки він. Я не відмовлю йому сьогодні.

Залізаючи на ліжко, відчуваю на своїй попі його голодний погляд. І сором'язливе збентеження в мені поєднується з полохливим передчуттям. Поспішно сівши посередині, я насторожено дивлюся, як Аєдан рухається за мною слідом. Але замість того, щоб вкласти мене на лопатки й продовжити розпочате, він раптово сам лягає на спину.

− Іди сюди, Зайченя, − посміхається і, обхопивши мене за талію, садовить верхи на свій живіт.

− Що ти робиш? − упираюся я йому долонями в груди, з приголомшенням відчуваючи, як треться моя плоть об його шкіру, а ззаду до моїх сідниць торкається його член.

− Віддаю тобі контроль, маленька я. Хочеш об'їздити мене? Я весь твій. Тільки зваж, надовго мене може не вистачити.

– Я… я не вмію. Не знаю, що робити, – видихаю приголомшено.

– Роби те, що тобі хочеться. А я допоможу, − підморгує лукаво. Штовхається злегка стегнами вгору, підіймаючи мене. І від тертя між ніг у мені знову все спалахує.

Це просто неможливо. Хочеться сказати, що він переоцінює мою сміливість, що я згодна просто лягти, або стати на карачки. Що потерплю так, як йому хочеться. Але пульсація внизу мого живота змушує мене мимоволі потертися об нього, і під повіками спалахують іскри. А-а-а-ах.

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 140 141 142 ... 180
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В твоїх руках не страшно, Ольга Островська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "В твоїх руках не страшно, Ольга Островська"