Читати книгу - "Мій Герой. Зцілення коханням, Юлія Вестор"

Новий рік і нові відкриття.

— В підрозділі бардак, при переміщенні невідомо куди пропали деякі люди, втекли скоріш за все. Проблеми з перекиданням  техніки.  Останній тиждень сидимо в невіданні, в будь-який момент сказали відправлять, але коли і кого не знаємо.

— Може, це й на краще..Й мені спокійніше, що ти не на війні ще. Тим більше незабаром Новий Рік.

— А де ви будете святкувати? 

— Якщо з тобою не вийде, то я, як звичайно, вдома. І син хоч одужав, але останнім часом лишається зі мною.  Якось його Віктор взяв в ігроленд тридцять першого і там вмовив поїхати до бабусі, його матері, без мене. Там сестра його з донькою була. Зателефонував мені, дав почути, як запитує сина і що той сам підтверджує, що їде з батьком. І додав: "Ти ж знайдеш, куди себе подіти!" Мене це дуже образило і розізлило! Я ж не річ, щоб шукати, куди мене подіти. В останній момент. Та й обидві найкращі подруги хворіли. Лишилася вдома сама, а перед їх поверненням пішла й на ніч не вернулася. Писав, телефонував - навіть не дивилася. Довелось йому у нас з сином лишитися, а наступного дня їхати на роботу й в обід повертатися малого годувати. А татку ж це незвично, він же в нас тато вихідного дня. Мені по поверненні син ображено сказав, що я його кинула, а я як не втрималася й обурилася: "Це ще хто кого кинув на свято? Рідну матір за якийсь ігроленд продав? Зрадник!" Віктор слова не сказав, розумів, що сам довів до цього і малого швиденько забрав ще кудись гуляти. Але після того син навідріз лишати мене саму на свята відмовлявся. І два роки тата змушував приїхати до нас, бо хотів зустрічати Новий рік з обома батьками. 

     Андрій вирішив запитати в старшого, чи не відпустить по місцю на свято, щоб зустріти його зі мною. Я ж спробувала запитати в сина, чи хоче він поїхати знов з татом до бабусі, якщо я не ображатимусь, а складу компанію Андрію, щоб йому не було самотньо. Син погодився. І в цей момент йому телефонує батько.

— Тату, а ми поїдемо на Новий рік до бабусі, якщо мама поїде, — малий повертається в мій бік і тихіше запитує: "Чи казати, куди саме поїдеш?" Я ж тільки заперечно хитаю головою. Але розумію, що його питання батько почув. 

— Ні, ні! Ми нікуди не поїдемо, будемо у вас вдома, я приїду о шостій вечора, — одразу швидко заперечує Віктор.

      І вся ця ситуація виглядає зараз дуже комічно. Ну треба ж в цьому житті хоч з чогось сміятися? То чого б не з реакції колишнього, який раніше сам від тебе відмовився, коли був потрібніший за кисень. Так, я показувала йому фото Володимира з Андрієм у спортзалі санаторію. Ми казали, що Андрій став синові найкращим другом. На що батько заявив сину, що таких друзів у нього бути не може. А тепер мама-домосідка раптом кудись зібралася, не повідомляючи куди. Земля куляста. От і все, милий. Не до скону ж мені існувати в цілковитій самотності. Хоч тебе це й влаштовувало.

       Але відпроситися в Андрія не вийшло. Його ще й в наряд поставили до опівночі. Тож, ми таки залишилися вдома з сином і татом. Навіть подарунок мені привіз. Не очікувала і навіть не замислювалася про подарунок для нього. Лише для сина обрала найкориснішу зараз річ - гарний ліхтарик з юсб зарядкою, який дуже сподобався нам обом. 

— Нічого собі! Елітна іспанська косметика для волосся, — зауважила одна з подруг потім, помітивши у ванній.

— Уявлення про це не мала, — кидаю відверто і байдуже. Хоча так, Віктор би дешеве не дарував. Синові привіз і новий набір з десяти ігор, і кульку-розмальовку. Щоправда Володимир не зацікавився і розмальовував її тато сам, щоб почепити на ялинку.     

          Загалом пройшло все тихо, спокійно, комфортно. Навіть спілкувався зі мною, а не ігнорував, як раніше. Навіть їсти не відмовився, як колись. На початку вечора погрались з сином костюмом діда Мороза, по черзі перевдягаючись і змушуючи тата робити знімки. Які полетіли до Андрія і стали предметом жартів і обговорення. 

— Папуга Санта Клаус🥰🥰🥰 А що то ви такі файні?))

— А вам що Дід Мороз не потрібен?)

— Одного не вистачає цьому діду морозу....бороди. Люблю вас!

— Якщо не поголишся, буде тобі така Снігурка, — летить моє фото в улюбленій білій сукні з білою бородою діда Мороза.

— Малому вдягни бороду, це іконічний стиль новорічний)

— Ще один консерватор))) — пирхаю, — Тому борщ з вишнею не такий, тому борода не там. А бороду в борщі не хо? Чи борщ з бородою?)) 

— Друг "Висота" зробив мені новорічний подарунок: замінив на кпп з 20 до 00. Мовляв, терпіти не може Новий рік. Справжній Дід Мороз. Хороший подарунок. Я дуже вдячний йому. Їздили в місто, купили салатів, ковбасу і курку гриль.

— То у вас там велика компанія? Веселе буде святкування?

— Шестеро. Всі роти окремо, в своїх корпусах.

— Багато алкоголю протягли?

— Зовсім не брали)

— Не вірю) Шестеро чоловіків і Новий рік на тверезу голову? А на війні ти був в новорічний час?

— Був. Перший раз в 2017-му. Для когось Новий рік, а для нас День народження провідника українських націоналістів Степана Андрійовича Бандери.

— То от що ти святкуєш))) А малому аби гірлянди)) Не пам'ятаю, щоб бачила в тебе такі веселі очі.

— Співаємо пісні. Я і я. Чому у всіх душа не лижить до співу?????