Читати книгу - "Основи кримінально-правової кваліфікації"

Грошевой Ю.М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе. — Харьков: «Вища шкода», 1979. — С. 57-59.

Відповідні положення знаходять своє закріплення і в законодавстві. Так, ст.4.1.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає, що у випадку, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження, приймається на користь платника податків.

Игнатов А.Н. Введение в изучение уголовного права. Уголовный закон. // Уголовное право. Общая часть. Курс лекций. — М.: Издат. группа ИНФРА.М. НОРМА, 1996. — С.13.

Здравомыслов Б.В. Стадии совершения умышленного преступления. — М.: ВЮЗИ. — 1960. — С. 5.

Див.: Коржанский Н.И. Иерархия уголовно-правовых институтов. // Проблемы применения правовых норм на предварительном следствии: Сборник научн. трудов. — Волгоград: ВСШ МВД СССР. — 1982. — С. 64-65.

Там же, с. 65; Ребане И.А. О соучастии на стадии предварительной преступной деятельности (вопросы квалификации). // Ученые записки Тартусского госуд. ун-та. Труды по правоведению. Вып. 696. — Тарту. — 1985. — С. 5.

Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність працівників правоохоронних органів: постанова пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р, № 8, пункт 14; Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини: постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. № 1, пункт 28 підпункт "в". // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1995. — № 1. — К.: Юрінком. — 1995, с. 95, 164.

Див.: Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Общая. — К.: "Наукова думка". — 1985. — С. 230-231.

В літературі висловлена думка що поняття триваючого злочину не потрібне — Зыков В. Нужно ли понятие длящихся преступлений? // Социалистическая законность. — 1984. — № 9. — С. 53. Однак поширення та підтримки ця позиція не знайшла.

Див.: Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. — М.: Госюриздат. — 1960. — С. 94-95.

Сборник постановлений Пленумов Верховных судов СССР и РСФСР (Российской Федерации) по уголовным делам. — М.: Издательство "СПАРК". — 1996. — С. 5.

Там же. — С. 6.

Там же. — С. 6.

Трайнин А.Н. Учение о составе преступления. — М.: Юрид. изд. Мин. юст. СССР. — 1946. — С. 148.

Тишкевич И.С. Приготовление и покушение по уголовному праву. — М.: Госюриздат. — 1958. — С. 8. Іншу думку свого часу обґрунтовував Б.С.Нікіфоров, який стверджував, що ні в попередній злочинній діяльності, ні в діяльності співучасника, як правило, немає складу злочину — Никифоров Б.С. Основы уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик. // Важный этап в развитии советского права: Труды научной сессии ВИЮН. — М.: ВИЮН. — 1960. — с. 143. Однак такий погляд не знайшов підтримки у літературі.

Дурманов Н.Д. Общее учение о составе преступления по советскому уголовному праву. — М.: Госюриздат. — 1955. — С. 30-31.

Кузнецова Н.Ф. Ответственность за приготовление к преступлению и покушение на преступление по советскому уголовному праву. — М.: Изд. Моск. ун-та. — 1958. — С. 119.

Див. напр.: Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Общая. — К.: "Наукова думка". — 1985. — С. 224-225.

Кузнецова Н.Ф. Ответственность за приготовление к преступлению и покушение на преступление по советскому уголовному праву, с. 119.

На необхідність посилатися при кваліфікації готування до злочину, замаху на злочин не лише на відповідну статтю, а й на частину статті Загальної частини КК, що передбачає попередню злочинну діяльність, зверталася увага у літературі — див.: Ребане И.А. О соучастии на стадии предварительной преступной деятельности (вопросы квалификации). // Ученые записки Тартусского госуд. ун-та. Труды по правоведению. Вып. 696. — Тарту. — 1985. — С. 3. Щодо чинного КК України на це звертав увагу Ю.В. Баулін — Баулін Ю.В. Деякі принципові новели Загальної частини Кримінального кодексу України та проблеми їх застосування // Правова держава. Щорічник наукових праць. Випуск тринадцятий — К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2002. — С. 313.

Кримінальний кодекс України. Проект. Вноситься народним депутатом України Матковським О.Б. — Київ. — 1996. — С. 13.

Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая. В 2 т. т. 1. — М.: Наука. — 1994. — С. 293-294.

Там же. — С. 294.

В літературі обговорювалося питання про кваліфікацію замаху з альтернативним умислом — див. напр.: Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву, с. 127-128; Курс советского уголовного права. В шести томах. Том ІІ. — М.: Наука. — 1970. — С. 430-431.

Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. — Харьков: "Основа". — 1991. — С. 269.

Шавгулидзе Т.Г. Необходимая оборона. — Тбилиси. — 1966. — С. 129; Ткаченко В. Квалификация покушений на преступление. // Советская юстиция. — 1981. — № 19. — С. 8.

Ткаченко В. Квалификация покушений на преступление, с. 8.

В літературі висловлена й інша думка — ряд криміналістів стверджує, що замах можливий і при афектованому умислі. серед тих, хто притримувався такої точки зору, проф. М.С. Таганцев, який, однак, аргументів на її користь не наводить — див.: Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции, с. 306.

Курс советского уголовного права. В шести томах. Том ІІ. — М.: Наука. — 1970. - С. 431.

Там же.

Ткаченко В. Квалификация покушений на преступление, с. 8.

Баулін Ю.В. Деякі принципові новели Загальної частини Кримінального кодексу України та проблеми їх застосування // Правова