Читати книгу - ""Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)"

Іскра кричала, плакала, лаяла Тумана, кіт мовчки слухав її, він подумки підтримував її слова, бо сам розумів що, що вони роблять, недобре. За їхні нічні прогулянки рано чи пізно доведеться відповідати. Коли потоки сліз у Іскри скінчилися, вона кинулася геть від Туману. Кіт не став її зупиняти, коли слід її застиг він глянув на небо “Невже це все? Невже нам з Іскрою більше не бути разом? Зіркові Предки, вибачте мені, дурню! Я не мусив це робити. Але я дуже люблю Іскру, не можу без неї жити!”. Наступного дня, Іскра впритул не помічала Тумана, та й він намагався не дивитись у її бік. Так минуло ще кілька днів. Раптом Іскра відчула себе погано, вона вирішила терміново перевіритись у Листви. Світло-коричнева ретельно оглянула палеву, довго після огляду мовчала, чи не знала говорити чи ні?

-Листя, пробач тебе не томи! Говори як є? Невже ця страшна хвороба знову прийшла? Чи ще гірше?

-Назвати це хворобою я не можу. Хоча кожен по-своєму це може зрозуміти, хвороба, радість, горе, нещастя

Іскра не на жарт злякалася Листя, мила, скажи як є? Я помру? Це смертельна хвороба, то це?!

Лікарка посміхнулася: - Не варто так хвилюватися. Тобі тепер хвилюватись заборонено. Радісна новина для тебе. Але не знаю чи потішить вона тебе, чи засмутить? У тобі нове життя зародилося - від почутого Іскра знепритомніла. Лікарка почала її приводити в себе -Ну що ти Іскра? Від новини в непритомність впала?

-Я вагітна? Але як? Давно ж це? -З якимось переляком запитала кішка -Як же так? Ох, біда на мою голову!

Листя невдоволено шикнула - Чому біда? Радіти ти маєш! Наше плем'я після страшної хвороби наполовину поменшало, його треба поповнювати. А ти кажеш, що біда! Скажи мені, як звати майбутнього батька?

Іскра кілька хвилин перебувала в шоці, тільки коли Листя легенько тицьнула її в бік, вона прийшла до тями Листя. Прошу тебе нікому про це ні слово! Ніхто не повинен знати про це! Ніхто нічого не повинен знати!

-Добре. Якщо це твоє бажання, я збережу це в таємниці. Навіть під тортурами нічого не скажу. Що сталося?

Іскра з важким серцем розповіла Листві все, про нічні побачення з Туманом, про їхні сильні почуття

-То значить Туман, батько кошенят твоїх? Що ж ти Іскра наробила? Долю Іскристої Води повторила? Ех, ти!

-Сама себе проклинаю за це! Ти ж бачила Тумана! Він після похорону сам не свій, я підтримати його хотіла. Я не думала, що наші почуття знову спалахнути. Я не хотіла цього. Я думала, що нічого не вийде відразу!

-Вагітність не завжди відразу виходить, іноді для цього потрібні великі старання, а ви, як ти сказала не першу ніч провели разом, у результаті вийшов такий результат. Ти коли про це розкажеш Туману?

-Ти Що!? Ні! Я не хочу руйнувати його родину! Іскриста Вода дуже любила Гранда, тож нічого не сказала!

-Принцеса Північ все життя жила від незнання того, що народжена від Короля Гранда, ти цього хочеш?!

-Листя. Ти обіцяла мені нічого і нікому не говорити, тому прошу тебе дотримайся свого слова. Мовчи про це!

Листя похитала головою - Дурна ти Іскра. Свою та їх - вказала на живіт Іскри - Життя руйнуєш, подумай!

Іскра нічого не сказала, лише мовчки вийшла з нори. Листя важко зітхнула “Зоряні Предки, дайте їй розуму, нехай не робить помилок Іскристої Води. Вона ж усе життя потім страждатиме через свою помилку”

Іскра тут же втекла з табору, до Водоспаду, до своєї колишньої Кормилиці, яка встигла обзавестися новим вихованцем. Палева довірила Кормільці свою таємницю, і попросила нікому і ніколи про це не говорити

-Ох, Іскра - хитаючи головою говорила Годівниця - Що ж ти робиш? Така молода, а вже помилку робиш? Не можна так! Батько має знати про майбутніх спадкоємців. Невже тобі приємно буде, від думки, що твої кошенята без батька будуть рости? Що одноплемінники про тебе подумають? Нагуляла невідомо від кого? Ти хочеш цього?

-Годувальниця! Прошу вас, не кажіть нічого! Не намагайтеся мене переконати. Я вже все вирішила!

-Як знаєш. Це твоє життя, я більше не твоя годувальниця. Але дивись як би не пошкодувала у майбутньому про це

Ніхто більше не знав про вагітність Іскри. Листя як Лікар не мала права розкривати чужу таємницю. Колишня Годівниця Іскра не раз хотіла Туману все розповісти, але щоразу згадувала прохання Іскри, тож Кормилиця тримала язик за зубами. Таємниця Іскри так залишилася б таємницею, якби не одне “але”. Живіт Іскри потроху зростав, тому їй доводилося ховатися від усіх. Ось тільки їй не вдалося приховати свій живіт від Горіха. Який одразу зрозумів, що такий живіт не від переїдання у палевої виріс, а зовсім від інших справ. Таємниця Іскри була розкрита, Горіх був злий на свою кохану, тому почав її дорікати у гріху

-Я бачу, що ти недаремно Тумана, нашого улюбленого Принца втішала. Він нагородив тебе великою радістю

-Не знущайся з мене Горіх. Це мій гріх, мені його все життя нестиме. Але кошенят моїх не смій ображати!

Горіх тихо рикнув - Виходить ти не тільки зі мною гуляти ходила, то ти ще з Туманом гуляла, коли встигли?!

-Тобі те що! Ти друже мій, брате мені! Ти обіцяв мене завжди підтримувати, а зараз дорікаєш чимось!? Чи не ти до хвороби мені казав, що зрозумів свою бабусю! Навіщо вона зробила свій вчинок? Навіщо ховалася від усіх стільки років! Я сама шокована тим, що понесла від Туману! Ми недовго зустрічалися! Я дізналася, що вагітна тільки після того, як припинила з ним стосунки! Я лише недавно дізналася про це! -Горіх демонстративно відвернув від неї голову -Горіх! Прошу тебе, нікому не говори про мою вагітність! Я не хочу руйнувати життя Туману та Тихої Ночі! Нехай вони живуть своїм життям, а я житиму своїм, зі своїми кошенятами!

-Ти думаєш, що зможеш все життя приховувати від усіх правду? Моя бабуся ховалася, бо всі думали, що вона давно перебуває у вигнанні! Тебе ж ніхто не вигнав, тебе шукатимуть! А коли народяться твої діти, все почати ставити тобі одне й те саме питання “Хто батько твоїх кошенят?!”. Що ти скажеш? Від Туману?