Читати книгу - "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"

«переможний», «звитяжний», а також вигук перемоги, тотожний укр. хай. Ім’я Джая мали Індра, сини Крішни й Арджуни. Ім’я Джаядгваджа — «Переможний стяг» мав ще один син Арджуни, а також батько Таладжанґхи (пор. сучасні українські прізвища Талавіра, Талапінда, Талалай тощо). Джаяґопала — «Звитяжний Ґопала», де Ґопала, Ґопал — ім’я Крішни, відбите в українських прізвищах Гупал, Гупало, Гупалов, Гупалюк, Гупаленко; Джаянараяна — «Звитяжний Нараяна», де Нараяна — одне з тисячі імен Вішну; Джаядурґа — «Звитяжна Дурґа», де Дурґа — одне з імен дружини Шіви, богині-воїтельки, покровительки й захисниці міст («мати городів руських»), тотожної індійській Деві-Махеші, слов’янській Діві-Мокоші й грецькій Артеміді. Згадка про Дургу на терені України відноситься до IV ст. до н.е. Ім’я Джаядратха — «Переможна колісниця» має в «Махабгараті» цар сіндів; Вішну й Брахма мали ім’я Джаяпала — «Звитяжний оборонець», Джаярама — «Переможний Рама», де Рама — герой «Рамаяни»; Джаєшвара, «Бог перемоги» — ім’я Шіви; Джаядева, «Бог звитяги» — санскритський поет ХІІІ ст., автор «Ґітаґовінди», твору, що прославляє Крішну (HN, 165–167).

Джанмавіра — «Народжений героєм». Таке друге ім’я сина Арджуни, соратника й родича Крішни. Санскр. janmа — «народжений» утворене від основи jan — «народжувати», «народжуватися» і суфікса ма (що і в дгарма) і творить низку чоловічих імен, наприклад, Джанмадж’єштха — «Найперше народжений», Джанмадгіпа, «Владика народження» — ім’я Шіви, Джанмакіла, «Опора народження» — ім’я Вішну тощо (HN, 170). З Крішною пов’язане державне індійське свято джанмаштамі — день народження Крішни, відзначуване восьмого дня темної половини місяця шраван (п’ятий місяць індійського календаря, відповідає липню-серпню).

Джасавіра — «Славетний герой», пенджабська форма санскритського імені (див. Яшовіра).

Екавіра — «Незрівнянний герой» (санскр. eka — «один», «єдиний», «винятковий»). Таке ім’я мав родоначальник хайхейської династії царів. Хайхеї — плем’я, що сходить до давнього роду й веде початок від Яду, родоначальника ядавів, тотожних літописним ятвягам, а ятвяги — балтійське плем’я. Спадковою столицею царів із роду Хайхаїв було місто Ма<401>хішматі (нині Махешвара, або Махеш, на правому березі ріки Нармади (Нарбади, Нербуди), за 64 км на південь від Індора. В часи «Махабгарати» царем хайхеїв був Картавір’я, в імені якого наявне virya — «геройство», «мужність», споріднене з vira. Назва Махешвара містить той самий компонент vara — «фортеця», що й Сквара/ Сквира. Назва Махешвара означає «Місто Махеши», тобто «Місто Шіви», оскільки одне з імен Шіви — Махеша, «Великий бог». Його дружину звати Махеші — «Велика богиня»; ім’я тотожне імені слов’янської Мокоші, єдиного жіночого божества в язичницькому пантеоні Володимира.

Компонент eka надзвичайно плідний у творенні індійських імен і важливих термінів. Шіва має імена Екакша — «Винятковоокий» (мав і третє око, яке могло спопелити світ), Екадрішті — «Виняткововидющий», Екаджйотіс — «Винятковоосяйний», Балавіра — Екакундала, «Односережний» (мав одну сережку у вусі), Вішну — Екашрінґа, «Однолукий» (лук-шрінґа — неодмінний атрибут Вішну), Ґанеші — Екаданта, «Одноіклий», «Однобивневий» (це божество має голову слона) тощо (HN, 128–130). З Вішну пов’язані так звані екадаші — «одинадцятки», одинадцяті дні після молодого чи старого місяця. Ці дні вважаються особливо священними саме з огляду на Вішну-Харі. У ці дні неодмінно слід поститися. «Ніхто не сміє торкатися їжі, коли настає День Харі», — мовлять священні тексти. Таких постів на рік буває 24, за числом «одинадцяток», і кожний 11-й день має свою особливу назву. «Падма-пурана» містить понад тисячу поезій, написаних на основі легенд, пов’язаних із цими днями. Назви цих 24 «одинадцяток» такі:

Вішну йде до сну на Шаяні, тобто 11-го дня світлої половини місяця ашарх. Через два місяці, на Парівартіні (укр. «Перевертання») в місяці бгадра, він перевертається на другий бік, а ще через два місяці, на Прабодгіні (укр. «Пробудження») в місяці картік — прокидається від сну. Упродовж цих чотирьох місяців у Північній Індії не справляють весіль (DI, I 89). Слід зазначити, що це лунарні місяці. Так, місяць ашарх відповідає нинішнім червню-липню (місяць починається з половини нашого місяця), а бгадра — серпню-вересню. Починається рік з місяця чайтра, який відповідає березню-квітню, а завершується у пхальґуні, тобто лютому-березні. Давньоіндійський рік поділявся на шість сезонів по два місяці кожен. Період місяців чайтра-вайшакха — весна, дж’єштха-ашадга — жаркий сезон, шравана-бгадра — сезон дощів, ашвіна-картіка — осінь, аґрахаяна-пауша — зима, маґха-пхальґуна — холодний сезон. <402>

У «Махабгараті» згадується місто Екачакра — «Одноколове» або «Одноколісне», ототожнюване з сучасним містом Чакарнаґар — «Коло/Чакра-місто». Санскр. chakra відповідає хінді chakar, chahar, cheher, пендж. chuhir тощо й споріднене з укр. чигир — колесо з черпаками діставати воду для поливу полів. (так дістають воду в Індії і нині, особливо в Пенджабі й Раджастхані). Тож індійський Чакарнаґар й український Чигирин споріднені назвами. Але їх двійник є і в Пакистані. Біля міста Чухиркан (кан — «місто») 1469 року народився Ґуру Нанак — засновник сікхизму. В українців побутує прізвище Чигир, а в пенджабців — ім’я Чухир. Між сікхами й козаками, між пенджабцями й українцями чимало спільного в мові, фольклорі, історії, обрядах, традиціях, уявленнях.

Каравіра — «Богатирськорукий», «Могутньорукий герой». Санскр. kara — «рука», «хобот», а також «скипетр», «шабля», «змія», «олеандр» (Neriumodorum). Попереднє втілення царя Дашаратхи, батька Рами, було в подобі брахмана Каравіри. Ім’я Каравіракша — «Каравіроокий» мав демон, з яким бився Рама; Карастхалін, «З карнавкою в руці» — ім’я Шіви (одним із атрибутів Шіви, покровителя відлюдників і йоґів, є жебрацька карнавка). Назву Каравіра мав і ліс біля Двараки — «Багатобрамної», столиці-острова Крішни у західній частині нинішнього штату Ґуджарат. Санскр. dvaraka, хінді dvarak — «двері», «ворота», «брама». Каравіра, або Каравірака — назва міста в Індії; Каратоя («Плинновода») — назва священної річки, притоки Брахмапутри (на території Банґладеш), пов’язана з поклонінням Шіві та його дружині Парваті.

Кармавіра — «Герой карми», «Геройський у вчинках», «Могутній у діях». Санскр. karma — «дія», «вчинок», «обов’язок», «доля», «наслідок» виступає і як ім’я. Карма — одне з центральних понять індійської філософії та релігії. Карма (від санскр. kar/kri — «робити», «чинити», «творити» + суфікс ma, що і в атма, дгарма) — це сума добрих і поганих вчинків, здійснених людиною за нинішнього і попередніх життів, що визначає її долю в наступних народженнях. Закону карми підлягають усі живі істоти, серед них і деякі боги. З трійці верховних богів (Брахма, Вішну, Шіва), які уособлюють тризуб, вічні тільки Вішну й