Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

309
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 143 144 145 ... 224
Перейти на сторінку:
і шпагу невблаганну… Так, юний, я собі хваливсь безперестану, А роки йшли, й Париж я проміняв на Рим. О мрії! В світ я йшов, наповнений снагою, Щоб збагатитися старінням і нудьгою, В мандрівках втратити літа свої, мов сни. Буває з моряком: не золото в кисетці Привозить, а несе нещасні оселедці, Вертаючись, як я, додому з далини. 48 Щасливий, хто живе без маски й прикидання, Хто не приховує правдивих дум і мрій, Хто не зневолює свого пера, в німій Покорі творячи нудні й пусті писання. Чому ж моя душа не може без вагання Поскаржитись на жаль, на смуток ревний свій; Чому перо моє втрачає вольний стрій, Як тільки доторкнусь до власного страждання? Катують, б'ють мене — не маю сил на крик. Пощади не прошу, до муки ніби звик, Та ні, я крикнув би: «О, зжальтеся, катове!..» Найгірший той вогонь, що спалює думки, Зло найлютіше те, що в'їлося в кістки, Найбільший біль — це біль, котрий не має мови. 55 Природо-мачухо (ти — мачуха правдива, Бо щастя й мудрості мені лиш тінь дала), Чому в господарі мене не возвела, Що в нього розум свій і власні воля й нива?! Я бачу два шляхи — путі добра і зла. Праворуч я іду — дорога осяйлива, Та опиняюся, о матінко зрадлива, На лівому шляху, де все вкриває мла. За правду я борюсь, а що я з того маю? Здобутки всі мої — біль, глибина відчаю, Ненависна нудьга, набридливі жалі. Чи все, що я роблю, навік піде в нетяму? Намарно я живу? Печать чужого страму Палає на моїм похиленім чолі. Жерар де Нерваль
ПОЗОЛОЧЕНІ ВІРШІ Людино, думаєш — на світі ти одна Істота мисляча, так ніби в порожнечі Живеш, але життя являють різні речі; Метал — і в ньому спить любові таїна. Ти розум пошануй звіряти і древна, Глянь, кожен цвіт — душа, що квітне в безконеччі; Ти хочеш всесвіту збагнути глибонечі, Та до твоїх жадань байдужа далина. Ти бійся погляду стіни, сліпого муру; Матерія й глагол — то ж наче плоть і кров, Не зглибиш до кінця їх потайну натуру. Бог має інколи в єстві неяснім схов; Як під повіками народжене прозріння, Так виростає дух, закутий у каміння. Шарль Леконт де Ліль
ДО СУЧАСНИКІВ Ви підло живете, без почуття, без мрій, Безплідні, немічні, не палені журбою, Навіки
1 ... 143 144 145 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"