Читати книгу - "Основи кримінально-правової кваліфікації"

Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. — К.: «Наукова думка». — 1969. — С. 137. Див також: Кримінальне право України. Загальна частина. — К.: ЮРІНКОМ ІНТЕР. — 1997. — С. 271.

Багато авторів допускають непослідовність, вказуючи, що при поєднанні функцій виконавця та іншого співучасника кваліфікувати діяння слід так, як і дії «чистого» виконавця — лише за нормою Особливої частини, і водночас стверджують, що підмовницька чи організаторська роль повинні бути враховані при призначенні покарання — див. напр.: Царегородцев А. Разграничение действий организатора и подстрекателя. // Сов. Юстиция. — 1974. — № 8. — С. 8. Але як можна враховувати при призначенні покарання те, що не враховано і не відображено при кваліфікації?

Див.: Ковалев М.И. Соучастие в преступлении: часть 2. Виды соучастников и формы участия в преступной деятельности. // Ученые труды Свердловского юридического ин-та. — Том %. — Свердловск. — 1962. — С. 125; Царегородцев А. Разграничение действий организатора преступления и подстрекателя. // Советская юстиция. — 1974. — № 8. — С. 9; Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Общая. — К.: «Наукова думка». — 1985. — С. 287-288; Коржанский Н.И. Иерархия уголовно-правовых институтов. // Проблемы применения правовых норм на предварительном следствии: Сб. научн. трудов. — Волгоград: ВСШ МВД СССР. — 1982. — С. 67.

Коржанский Н.И. Иерархия уголовно-правовых институтов. // Проблемы применения правовых норм на предварительном следствии: Сб. научн. трудов. — Волгоград: ВСШ МВД СССР. — 1982. — С. 67.

Царегородцев А. Разграничение действий организатора преступления и подстрекателя, с. 8.

Там же, с. 8-9.

Кваша О. Об’єктивні ознаки організатора злочину. // Право України. — 1999. — №1. — С. 107.

Див.: Кладков А. Квалификация преступлений, совершенных в соучастии. // Законность. — 1998. — № 8. — С. 27.

Уголовное право. Общая часть. — М.: Изд. группа ИНФРА.М-НОРМА. — 1997. — С. 259.

Кримінальне право України. Загальна частина. — Харків: Право. — 1997. — С. 215.

Баулін Ю.В. Деякі принципові новели Загальної частини Кримінального кодексу України та проблеми їх застосування // Правова держава. Щорічник наукових праць. Випуск тринадцятий — К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2002. — С. 314.

Гузун В.У. Формы соучастия в преступлении: Автореферат дисс. ... канд. юрид. наук. — М. — 1975. — С. 8.

Тельнов П. Формы соучастия и квалификация преступлений. // Советская юстиция. — 1971. — № 4. — С. 21.

Детальний виклад позицій, висловлених в літературі з приводу класифікації форм співучасті дає Ф.Г. Бурчак — див.: Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. — К.: «Наукова думка». — 1969. — С.60-64. За три десятиліття, що пройшли в того часу нічого принципово нового з цього приводу в теорії не висловлено.

Блум М.И. Некоторые вопросы квалификации действий соучастников. // Вопросы борьбы с преступностью на современном этапе. — Рига: Изд-во Латв. ун-та. — 1978. — С. 24.

Галиакбаров Р.Р. Квалификация групповых преступлений. — М.: Юрид. лит. — 1980. — С. 12.

Таку позицію підтримує ряд криміналістів — див: Сабиров Р.Д. Общие вопросы квалификации насильственных групповых преступлений. // Вопросы совершенствования уголовно-правовых мер борьбы с преступностью. — Свердловск: СвЮИ. — 1983. — С. 86-87. По суті таку ж думку висловлює Р.Р. Галіакбаров, конструюючи поняття групового способу виконання діяння, який на його думку характеризує лише об’єктивну сторону посягання. Використання фізичних зусиль особи, яка не підлягає кримінальній відповідальності, цей вчений вважає проявом групового способу вчинення злочину, який може мати місце і при відсутності співучасті — Галиакбаров Р.Р. Групповое преступление. — Свердловск. — 1973. — С. 118-119.

Див.: Гузун В.У. Формы соучастия в преступлении: Автореферат дисс. ... канд. Юрид. наук. — М. — 1975. — С. 15; Ушаков А.В. Основания и пределы ответственности соучастников преступления по советскому уголовному праву: Автореферат дисс. ... канд. Юрид. наук. — М. — 1971. — С. 12; Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. — М.: Юрид. лит. — 1974. — С. 25; Блум М.И. Некоторые вопросы квалификации действий соучастников. // Вопросы борьбы с преступностью на современном этапе. — Рига: Изд-во Латв. ун-та. — 1978. — С. 29-32.

Звечаровский И. Новый УК: проблемы применения. // Законность. — 1999. — № 1. — С. 11.

Ушаков А.В. Понятие и квалификация группового преступления. // Советское государство и право. — 1976. — № 2. — С. 61.

Убийства, изнасилования и другие преступления против личности: Сборник судебных решений по уголовным делам. — К.: «Знання». — 1993. — С. 74.

За підрахунками Д.П. Альошина така ознака притаманна для 61 складу злочинів. В 32 складах злочинів вона є кваліфікуючою, а в 3 — особливо кваліфікуючою ознакою; при конструюванні 24 складів злочину законодавець поєднав її з такою формою співучасті, які вчинення злочину організованою групою; у двох складах злочину вчиненню злочину за попередньою змовою групою осіб надається таке ж значення як і вчиненню його організованою групою (ч. 2 ст. 359 КК) або ж у складі транснаціональної організації (ч. 5 ст. 143 КК) — див: Альошин Д.П. Кримінальна відповідальність за розкрадання, вчинені у співучасті. Дисертація ...к.ю.н. — Харків, 2002. — С. 85.

Коржанський М. Постанова Пленуму Верховного Суду України: нормативний акт чи коментар. // Юридичний вісник України. — 1997. — № 6. — С. 17.

Судебные приговоры. Практика Верховного Суда Украины. — К.: Юринком. — 1995. — С. 25, 4-26.

Мойсик В.Р. Проблеми кримінальної відповідальності за шахрайство з фінансовими ресурсами. Дисертація ...к.ю.н. — К., 2002. — С. 88.

Див: Кримінальне право України. Загальна частина. — Харків: Право. — 1997. — С. 220 — 221; Уголовное право. Общая часть. — М.: Изд. группа ИНФРА.М-НОРМА. — 1997. — С. 260.

Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по советскому уголовному праву. — М.: Госюриздат. — 1959. — С. 240-250;