Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Після цього п’ятий голова не роздумуючи передав йому свою рясу й патру. А твоя гата, — сказала Баочай, — схожа на гату Шеньсю, тільки ти не зрозумів її суті. Тож чи не краще тобі взагалі не займатися такими речами?

— Бачите, він мовчить, виходить, програв, — засміялася Дайюй. — Нехай більше не міркує про премудрості вчення Будди. — І вона звернулася до Баоюя: — Нічого братися за тлумачення наймудріших висловів, якщо не знаєш навіть того, що відомо нам!

Коли Баоюй писав гату, йому здавалося, що він усе прекрасно розуміє. І раптом Дайюй поставила запитання, на яке він не зміг відповісти. А Баочай для порівняння навела цитату з «Висловів відомих ченців»! Баоюю на думку не спадало, що в сестер такі глибокі знання.

«Вони куди освіченіші за мене й усе-таки до кінця не прозріли, — подумав він. — Навіщо ж мені ламати голову?»

І Баоюй з усмішкою мовив:

— Та хіба я намагався тлумачити мудрі буддійські вислови? Просто пустував.

Сварка Баоюя із сестрами скінчилася повним примиренням.

Під час розмови ввійшла служниця й доповіла, що імператриця Юаньчунь прислала ліхтар із наклеєною на нього загадкою, що всім звелено її відгадати, а потім кожному також придумати по загадці й відправити до палацу. Почувши про це, дівчата й Баоюй поспішили до матінки Цзя.

Там вони застали палацового євнуха, у руках він тримав обтягнутий білим флером чотирикутний ліхтарик, призначений для наклеювання загадок. Всі почали читати загадку.

— Панянки, — сказав євнух, — хто розгадає, прошу не говорити вголос, а написати розгадку на аркуші паперу, і я негайно відвезу імператриці на перевірку.

Баочай, почувши слова євнуха, підійшла ближче до ліхтаря й побачила чотиривірш по сім слів у рядку, нічого особливого в ньому не було. Загадка як загадка. Однак вона поспішила висловити своє захоплення й заявила, що загадка надзвичайно важка, удаючи при цьому, що напружено думає. Насправді ж вона розгадала загадку з першого погляду.

Баоюй, Дайюй, Сян’юнь і Таньчунь теж розгадали відразу й написали відповідь. Те ж саме вони запропонували спробувати зробити Цзя Хуаню й Цзя Ланю. Після цього кожне заходилося складати свою загадку, заздалегідь вибравши той чи інший предмет. З поваги до імператриці загадки переписали статутним почерком і наклеїли на ліхтарик, який євнух відвіз до палацу. Ввечері він повернувся й передав відповідь імператриці:

— Загадку правильно розгадали всі, крім другої панянки Інчунь і третього пана Цзя Хуаня. Імператриця у свою чергу розгадала прислані їй загадки й хоче дізнатися, чи правильно.

Він вийняв аркуш паперу й оддав дівчатам. Деякі відповіді виявилися невірними. Потім євнух вручив подарунки імператриці тим, хто відгадав загадки, — футляр для зберігання віршів і пензлик. Тільки Інчунь і Цзя Хуань нічого не одержали. Ін-чунь сприйняла це як жарт, а Цзя Хуань образився...

Іще євнух оголосив:

— Загадка третього пана Цзя Хуаня неясна, імператриця не змогла її розгадати й наказала запитати в третього пана, що він мав на увазі.

Почувши це, всі підійшли ближче й стали дивитися, що ж таке придумав Цзя Хуань. На аркуші паперу було написано:

Пролунав дружний регіт. Цзя Хуаню нічого не залишалося, як пояснити євнухові:

— Перше — це узголів’я, друге — різьблена голова звіра для прикраси дахів.

Євнух усе старанно записав, після чого випив чаю й поїхав.

«Видно, у Юаньчунь