Читати книгу - "Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану"

Ім'я його сина було Єхнох, а прізвисько – Ідріс. Всевишній бог зробив його пророком. Вісімдесят два роки він віщував і закликав народ на правильний шлях. Потім, з волі божої, прийшов Азраїл і, возложивши на крила Ідріса, мир йому, відніс його в рай. З того дня і до цього часу він перебуває в раю.

Після відходу Ідріса в рай його син Матушалех сів на місце свого батька і чинив справедливість та правосуддя. Лік [рокам] його життя невідомий. І він відбув туди ж, куди відрядився його батько.

Потім Леймек, син Матушалеха, сів на місце свого батька і багато років чинив справедливість та правосуддя. І він пішов по шляху, по якому відбув його батько. [Тривалість] його життя також невідома.

Потім син його, пророк Нух (Ной), сів на місце свого батька. Коли він досяг двохсот п'ятидесяти років, всевишній бог наділив [його] пророцьким даром. Сімсот років він закликав народ на правильний шлях. Вісімдесят чоловіків і жінок увірували.

[Нух] розгнівався на те, що протягом семи-ста років до [правої] віри звернулося тільки вісімдесят чоловік, і прокляв народ. Прийшов Джебраїл і сказав: «Всевишній бог почув твою молитву і має намір тоді-то й тоді потопити народ; ти [ж] будуй корабель». І показав [Нуху], як збудувати корабель.

Із землі виступила вода, з неба полився дощ. Все живе, що було на землі, потонуло. Пророк Нух, зі своїми трьома синами і ще вісімдесят чоловік, звернені ним у [праведну] віру, сіли на корабель. Через кілька місяців земля, за велінням Всевишнього бога, увібрала в себя воду. Поблизу міста, яке називається Мосул, корабель причалив до гори на ймення Джуді.[104]

Усі люди, які зійшли з корабля, захворіли. Пророк Нух, його три сини і його три невістки одужали, усі ж інші люди померли. Після цього пророк Нух кожного із своїх трьох синів послав у різні землі. Сина свого на ймення Хам він послав у землю Хіндустанську, сина свого на ймення Сам послав в країну Іранську, сина свого на ймення Яфес (Яфет) послав у напрямку північного полюса. І сказав він їм усім трьом: «З чад Адамових, окрім вас трьох, нікого не залишилось. Тепер ви троє селіться в [цих] трьох юртах, а коли у вас стане багато синів, дітей, – зробіть ці землі [своїм] юртом і живіть [там]».

Про Яфеса деякі кажуть, що він був пророком, а деякі кажуть, що він не був пророком. Яфес, з волі свого батька, покинув гору Джуді і пішов до берегів Ітіля[105] і Яїка.[106] Він прожив там двісті п'ятдесят років, потім помер.

У нього було вісім синів; потомство від них було досить чисельне. Імена [його] синів наступні: Тюрк,[107] Хазар, Саклаб, Рус, Мінг, Чін, Кемері, Тарих. Яфес, помираючи, посадив на своє місце свого старшого сина Тюрка, а іншим синам своїм сказав: «Тюрка вважайте своїм государем, коріться йому!»

Тюрку дали прізвисько Дітище Яфеса. Це була людина вельми доброзичлива і мудра. Після [смерті] свого батька він ходив по різних місцевостях і видивлявся [зручні для поселення місця], а потім, уподобавши одне місце, поселився там. Нині ця місцевість називається Іссик-Куль. [Тюрк] увів [у побут] кибитку (xaprahoj). Деякі звичаї, які побутують в середовищі тюрків, пішли від нього. У Тюрка було четверо синів: перший – Тутек, другий – Джекель, третій – Берседжар, четвертий – Емлак. Коли Тюрк зібрався помирати, він замість себе зробив государем Тутека, а [сам] вирушив у далекий похід.

Тутек був мудрим, могутнім [і] добрим государем. Він встановив багато звичаїв, [які побутують] у середовищі тюрків. Він був сучасником першого іранського ('аджам) падишаха Кеюмерса.[108] Якось він поїхав на полювання і убив дику козу. Приготувавши кебаб, він узявся їсти. Шматок м'яса упав з його рук на землю. І коли, піднявши його, він почав їсти, воно йому дуже припало до смаку: [це] тому, що земля там була вкрита сіллю. Він увів [звичай] класти сіль в їжу; цей звичай солити [їжу] пішов від нього. Проживши двісті сорок років і посадивши на своє місце сина свого Амулджа-хана, він відправився в країну під назвою «підеш – не повернешся». І Амулджа-хан царював багато років; з'ївши свою їжу і проживши свої роки, він відбув слідом за своїм батьком. Помираючи, він посадив на